Парвовірус у собак: ознаки, лікування та профілактика

Як діє вірус

Парвовірус уражає тканини, клітини яких швидко оновлюються, передусім слизову оболонку кишечника та кістковий мозок, де утворюються лейкоцити. Пошкоджена слизова кишечника пропускає рідину і не здатна засвоювати їжу, а кишкові бактерії можуть проникати в кров. Водночас зниження рівня лейкоцитів ускладнює організму боротьбу з інфекцією. Через це цуценя протягом одного-двох днів може перейти від легкої млявості до тяжкого стану.

Більшість випадків припадає на собак віком приблизно від шести тижнів до шести місяців, але невакциновані дорослі собаки теж можуть захворіти. Деякі породи, зокрема ротвейлери й доберман-пінчери, схоже, мають вищий ризик.

Як він поширюється

Вірус поширюється з фекаліями інфікованих собак. Собака може підхопити його, обнюхуючи або облизуючи землю, миску, іграшку чи шерсть іншого собаки. Щоб заразитися, йому не обов'язково контактувати з хворим собакою. Люди можуть переносити вірус з місця на місце на взутті, руках і одязі.

Інфіковані собаки можуть передавати вірус за кілька днів до того, як стане помітно, що вони хворі, і ще приблизно до двох тижнів після того, як вони начебто одужали. Ознаки зазвичай з'являються приблизно через тиждень після контакту з вірусом, але можуть виникнути будь-коли — від двох днів до двох тижнів після нього.

Вірус дуже стійкий. У приміщенні він може залишатися заразним два місяці й довше. Надворі, у затінених місцях, які не висихають, він може зберігатися багато місяців або навіть років. Багато побутових миючих засобів його не знищують. Ветеринари зазвичай радять спершу прибрати бруд і фекалії, а потім застосувати дезінфекційний засіб, ефективний проти парвовірусу, наприклад хлорний відбілювач, розведений так, як рекомендує ветеринар. Траву та ґрунт очистити значно складніше.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Ранні ознаки нечіткі, і їх легко пропустити. Якщо у вас цуценя, невакцинований собака або собака, якого ви щойно взяли додому, звертайте увагу на такі зміни.

• Млявість, слабкість або менший інтерес до ігор
• Поганий апетит або відмова від їжі
• Гарячка на початку хвороби або знижена температура тіла, коли собака вже тяжко хворий
• Блювання, часто повторне
• Діарея, часто з кров'ю та різким запахом
• Біль у животі, який може проявлятися згорбленою поставою або скиглінням, коли собаку беруть на руки
• Зневоднення: сухі, липкі ясна та запалі очі

Діарея не завжди буває з кров'ю. Приблизно в кожного четвертого собаки з парвовірусом видимої крові немає, тож її відсутність не виключає парвовірусу. Подібні ознаки можуть спричиняти глисти, інші інфекції або щось, що собака з'їв, і ветеринар може розрізнити ці стани за допомогою огляду та аналізів.

Коли це невідкладний стан

Якщо в цуценяти чи невакцинованого собаки є блювання або діарея разом із млявістю чи відсутністю апетиту, найбезпечніше одразу зателефонувати ветеринарові. Стан при парвовірусі може погіршитися за лічені години, і рання допомога дає собаці найкращі шанси.

Це невідкладний стан, якщо собака не може втримати воду, має діарею з кров'ю, дуже слабкий, падає без сил або має бліді ясна. У цуценят також може розвинутися низький рівень цукру в крові, що може проявлятися тремтінням, хиткістю або судомами. Поза звичайними годинами роботи може допомогти ветклініка невідкладної допомоги. Якщо заздалегідь зателефонувати й сказати, що ви підозрюєте парвовірус, персонал зможе тримати вашого собаку окремо від інших пацієнтів.

Як ветеринари діагностують і лікують хворобу

Багато клінік можуть зробити експрес-тест зразка калу або ректального мазка. Аналізи крові часто показують низький рівень лейкоцитів, що свідчить на користь цього діагнозу. На дуже ранній стадії хвороби тест може бути негативним, тому ветеринар може повторити його або надіслати зразок до лабораторії. Вакцина проти парвовірусу, введена приблизно протягом останніх десяти днів, також може дати позитивний результат.

Лікування підтримує організм, поки імунна система позбувається вірусу, зазвичай протягом кількох днів. Стаціонарне лікування часто включає внутрішньовенне введення рідин, корекцію рівня цукру та електролітів у крові, препарати від нудоти й блювання та знеболення. Антибіотики призначають часто, бо кишкові бактерії можуть потрапити в кров. Ветеринари також намагаються якомога раніше почати годувати таких собак, іноді через тонкий зонд. Собакам у дуже тяжкому стані може знадобитися плазма. У деяких країнах ветеринари також можуть застосовувати новіший метод лікування антитілами, спрямованими проти вірусу.

Більшість собак, які отримують належну підтримувальну терапію, виживають, а найкращі шанси дає інтенсивне стаціонарне лікування. Коли перебування в стаціонарі неможливе, деякі ветеринари пропонують амбулаторне лікування з візитами до клініки та доглядом удома. Виживаність у такому разі дещо нижча, але багато собак одужують. Домашні засоби не можуть замінити ветеринарну допомогу при парвовірусі.

Собаки, які одужали, зазвичай мають тривалий імунітет. Ветеринар порадить, як довго тримати їх окремо від інших собак, оскільки вони ще певний час можуть виділяти вірус.

Вакцинація та профілактика

Вакцинація — найкращий захист, і міжнародні настанови відносять вакцину проти парвовірусу до базових вакцин для всіх собак. Всесвітня асоціація ветеринарів дрібних тварин (WSAVA) радить починати вакцинацію цуценят у віці від шести до восьми тижнів і повторювати її з інтервалом від двох до чотирьох тижнів, доки цуценяті не виповниться щонайменше 16 тижнів. Найважливіша доза — та, яку вводять у 16 тижнів або пізніше, оскільки материнські антитіла можуть завадити дії попередніх доз. Далі WSAVA пропонує ввести ще одну дозу приблизно в шість місяців, хоча деякі ветеринари вводять її в однорічному віці. Після цього ревакцинація зазвичай потрібна не частіше ніж раз на три роки. Точну схему визначить ваш ветеринар.

Якщо історія вакцинації дорослого собаки невідома, одна доза базової живої модифікованої вакцини дуже ймовірно його захистить. Там, де ризик високий, ветеринар може запропонувати другу дозу через кілька тижнів.

Доки цуценя не завершить курс вакцинації, розумно уникати місць, де буває багато незнайомих собак, наприклад майданчиків для вигулу собак чи підлоги в зоомагазинах. Рання соціалізація все одно важлива. Ветеринари часто радять знайомити цуценя зі здоровими, повністю вакцинованими собаками в чистих приватних місцях або відвідувати заняття для цуценят, де вимагають підтвердження вакцинації. Допомагає й те, щоб у цуценяти не було кишкових гельмінтів, оскільки паразити можуть погіршити перебіг хвороби; ваш ветеринар може запропонувати план дегельмінтизації.

Якщо собака у вашому домі хворів на парвовірусну інфекцію, перш ніж брати нове цуценя, варто порадитися з ветеринаром, оскільки вірус може залишатися в домі та на подвір'ї.

Інші домашні тварини та люди

Немає доказів того, що люди можуть заразитися парвовірусом собак; те саме стосується і спорідненого вірусу котів.

Собаки, які не мають повного курсу вакцинації, перебувають у групі ризику, тому хворого собаку слід тримати окремо від них. Також допомагає миття рук і зміна одягу після контакту з хворим собакою.

З котами ситуація інша. Панлейкопенію — тяжку хворобу кишківника в котів — зазвичай спричиняє парвовірус котів, близький родич вірусу собак. Новіші штами парвовірусу собак також можуть інфікувати котів та іноді спричиняти ту саму хворобу. Вакцини для котів проти панлейкопенії, судячи з усього, захищають і від цих штамів. Якщо у вас є коти, ветеринар може перевірити, чи актуальні їхні щеплення.

Парвовірус у врятованих собак і тих, яких щойно взяли додому

Врятовані собаки часто молоді, їхня історія вакцинації часто невідома, і вони могли контактувати з багатьма іншими собаками на вулиці чи в притулку. Тому WSAVA рекомендує вакцинувати собак у притулках під час надходження або ще до нього, а цуценят — уже з місячного віку.

Вірус міцно закріпився в Південно-Східній Європі. У дослідженнях із Болгарії та Греції його виявили більш ніж у половини обстежених хворих собак із діареєю або блюванням. Його також підтверджено в Сербії, а в регіоні циркулює кілька штамів.

У Paw Squadron після кожного порятунку насамперед — ветеринар і купання. Кожна тварина проходить огляд, дегельмінтизацію та обробку від бліх та інших паразитів. Перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп.

Молодому цуценяті після переїзду в новий дім можуть знадобитися ще дози вакцини, тому варто невдовзі після приїзду показати записи про вакцинацію своєму ветеринарові. До появи ознак хвороби може минути до двох тижнів. У перші тижні розумно стежити за апетитом, активністю та випорожненнями нового собаки й без зволікань зателефонувати ветеринарові, якщо почнеться блювання або діарея. Собаки, які вже живуть у домі, мають отримати всі актуальні щеплення ще до появи новачка.

Більше порад для нових власників ви знайдете в енциклопедії PawPedia, а відповіді на запитання про адопцію в нас — на сторінці поширених запитань.