Анкілостоми в собак і котів: ознаки, лікування та профілактика

Що таке анкілостоми

Анкілостоми — тонкі черви, зазвичай не довші за 2 сантиметри (менше дюйма). Своїм великим ротовим апаратом вони чіпляються за стінку тонкого кишечника. Там черви живляться і час від часу переміщуються на нові ділянки. Вони виділяють речовину, яка перешкоджає згортанню крові, тому старі місця укусів можуть і далі кровоточити.

У Європі найбільше значення мають три види. Ancylostoma caninum уражає собак і завдає найбільшої шкоди, бо активно живиться кров'ю. Цей вид трапляється переважно в Центральній і Південній Європі. Ancylostoma tubaeforme уражає котів і трапляється по всій континентальній Європі. Uncinaria stenocephala, яку іноді називають північною анкілостомою, краще переносить холод і трапляється по всій Європі. Цей вид уражає переважно собак і лише зрідка котів. Він споживає значно менше крові й зазвичай спричиняє легший перебіг хвороби.

Як заражаються собаки й коти

Дорослі черви відкладають яйця, які виходять з організму з калом. У теплому вологому ґрунті яйця вилуплюються, і протягом кількох днів із них розвиваються личинки, здатні заразити нового хазяїна. Тварини заражаються цими личинками кількома шляхами.

• Ковтання личинок, коли тварина обнюхує землю, їсть траву або вилизується після контакту із забрудненим ґрунтом
• Проникнення личинок крізь шкіру, часто на лапах, коли тварина ходить або лежить на забрудненому ґрунті
• Поїдання гризуна або комахи, як-от таргана, що є носієм личинок
• Смоктання молока зараженої матері — важливий шлях зараження для цуценят

У собак частина личинок так і не потрапляє в кишечник. Натомість вони перебувають у стані спокою в тканинах організму. У самок ці личинки можуть активізуватися під час вагітності, мігрувати до молочних залоз і передаватися цуценятам із молоком. Звичайна дегельмінтизація не діє на личинки в стані спокою, тому мати, яка має здоровий вигляд, усе одно може заразити своїх цуценят. Котяча анкілостома не передається кошенятам через молоко. Кошенята підхоплюють личинок із навколишнього середовища після народження.

Зараження найпоширеніше там, де тварини мають спільний простір надворі й накопичуються фекалії, як-от у вольєрах, притулках і дворах, які рідко прибирають.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Здорові дорослі собаки й коти часто є носіями анкілостом без явних ознак. З часом у них формується певний імунітет, але не повний. Такі тварини все одно можуть виділяти яйця й забруднювати ґрунт для інших тварин. Ознаки частіше трапляються в цуценят, кошенят і тварин, які худі, перебувають у стресі або нездужають. Можливі ознаки такі.

• Бліді ясна — основна ознака анемії
• Слабкість, млявість або швидка втомлюваність
• Діарея, іноді з кров'ю, або темний дьогтеподібний кал
• Втрата ваги або відставання в рості
• Тьмяна, суха або жорстка шерсть
• Поганий апетит
• Червона, болюча або сверблива шкіра на лапах чи між пальцями
• Кашель у молодих тварин із сильним зараженням

Котяча анкілостома може спричиняти діарею з кров'ю або темну діарею, втрату ваги та анемію. Крововтрата становить більшу проблему для кошенят, ніж для дорослих котів. Північна анкілостома рідко спричиняє ознаки хвороби.

Коли це невідкладний стан

У дуже молодих тварин анкілостомоз може швидко прогресувати. Цуценята, заражені через молоко, можуть тяжко захворіти вже в перші тижні життя, іноді ще до того, як в аналізі калу з'являться хоч якісь яйця.

Зверніться до ветеринара того ж дня, якщо в цуценяти чи кошеняти дуже бліді або білі ясна, воно здається слабким або незвично тихим, перестає смоктати молоко чи їсти або має чорну дьогтеподібну чи криваву діарею. Часте дихання чи колапс також потребують невідкладної допомоги. Маленька тварина може втратити небезпечну кількість крові за короткий час. Деяким таким пацієнтам, крім дегельмінтизації, потрібне стаціонарне лікування.

Як ветеринари діагностують і лікують хворобу

Анкілостом зазвичай виявляють за допомогою аналізу калу. Під час флотаційного дослідження кал змішують зі спеціальним розчином, у якому яйця спливають на поверхню, тож їх можна побачити під мікроскопом. Коли зараження вже сформувалося, яйця анкілостом зазвичай легко знайти цим способом. Деякі клініки також пропонують тест на антигени в калі, який часто може виявити зараження ще до появи яєць, або ПЛР, яка дає змогу визначити вид. Якщо в дуже маленького цуценяти є явні ознаки, ветеринар може розпочати лікування на підставі ознак та анамнезу, бо яєць у калі ще може не бути.

Для лікування застосовують антигельмінтний препарат, який убиває дорослих червів у кишечнику. Більшість таких препаратів не знищують личинок, які ще розвиваються або перебувають у стані спокою в тканинах, тому ветеринари зазвичай повторюють лікування через два-три тижні. Аналіз калу після лікування допомагає підтвердити, що воно подіяло.

Тваринам з анемією або зневодненням може знадобитися додаткова допомога, поки організм звільняється від червів. Вона може включати введення рідин, залізо та дієту з високим вмістом білка під час одужання. У тяжких випадках може знадобитися переливання крові. Ветеринар підбирає препарат і схему, які відповідають виду, віку, вазі та стану здоров'я тварини.

У деяких частинах світу собача анкілостома стала стійкою до кількох поширених антигельмінтних препаратів. Про це повідомляли переважно в Сполучених Штатах та Австралії. Згідно з європейськими настановами, підтверджених випадків у Європі поки що майже немає. Це ще одна причина повторно зробити аналіз калу після лікування, якщо так радить ветеринар.

Профілактика вдома

Основа профілактики — регулярна дегельмінтизація. Цуценятам першу дегельмінтизацію часто проводять приблизно у двотижневому віці, а кошенятам — у віці двох-трьох тижнів. Потім обробку зазвичай повторюють кожні два тижні, доки не мине трохи часу після відлучення від матері. Після цього багато ветеринарів рекомендують регулярну або щомісячну обробку залежно від способу життя тварини та місцевого ризику. Багато щомісячних протипаразитарних засобів діють і проти анкілостом. Для вагітної самки ветеринар може запропонувати план, який знизить ризик передачі личинок цуценятам.

Важлива й чистота довкола. Допомагають як швидке прибирання собачих фекалій, так і щоденне чищення лотка. Яйцям потрібно кілька днів у ґрунті, перш ніж вони зможуть заражати, тож швидке прибирання фекалій розриває цикл. Личинки можуть виживати тижнями, а іноді й місяцями в теплому вологому ґрунті чи піску, тому двір або вольєр може ще якийсь час залишатися забрудненим. Утримання котів у приміщенні та запобігання тому, щоб тварини полювали чи підбирали рештки їжі, також знижують ризик.

Регулярні аналізи калу показують, чи діє обраний план. Чинні настанови радять перевіряти дорослих тварин щонайменше один-два рази на рік, а молодих — частіше.

Ризик для людей та інших домашніх тварин

Анкілостоми легко поширюються між тваринами, які мають спільний двір, вольєр або місце з лотками. Якщо діагноз поставили одній тварині, варто запитати ветеринара, чи слід обстежити або пролікувати інших собак і котів у домі.

Анкілостоми собак і котів можуть уражати й людей. Личинки можуть проникати в незахищену шкіру, яка торкається забрудненого ґрунту чи піску. Це спричиняє стан, який називають шкірною формою синдрому мігруючої личинки (cutaneous larva migrans), — сверблячу червону звивисту лінію на шкірі. Личинки не можуть розвинутися в дорослих червів у шкірі людини й зазвичай гинуть протягом кількох тижнів. Лікар може підтвердити діагноз і порадити щодо лікування. У рідкісних випадках собача анкілостома потрапляє в кишечник людини й спричиняє біль у животі.

Зазвичай люди підхоплюють личинок із забрудненого ґрунту. Свіжий кал ще не заразний, бо яйцям спершу потрібно кілька днів поза організмом. Знизити ризик допомагають кілька простих звичок: носити взуття надворі там, де тварини справляють потребу, працювати в саду в рукавичках, накривати дитячі пісочниці, коли ними не користуються, і мити руки після роботи з ґрунтом чи прибирання за тваринами.

Врятовані тварини та тварини, яких щойно взяли додому

Анкілостоми частіше трапляються в тварин, які живуть надворі або в групах, як-от вуличні тварини й тварини в притулках. У Paw Squadron після кожного порятунку насамперед — ветеринар і купання. Кожна тварина проходить огляд, дегельмінтизацію та обробку від бліх та інших паразитів. Перед адопцією кожна тварина також отримує лікування, щеплення та мікрочіп.

Дегельмінтизація знищує дорослих гельмінтів, які є в організмі на той момент. Личинки в стані спокою можуть дозріти пізніше, а молода тварина може підхопити нові личинки ще до завершення курсу лікування. Після адопції варто записатися на прийом до власного ветеринара, взяти із собою ветеринарні документи й запитати, чи не час зробити аналіз калу або ще одну дегельмінтизацію. Тоді ветеринар зможе скласти графік, що підходить вашій тварині.

Якщо ви думаєте про те, щоб подарувати дім врятованій тварині, на сторінці «Адопція» можна побачити, хто чекає, а в розділі «Поширені запитання» є відповіді на типові запитання про цей процес.