Догляд за новим кошеням: перші тижні вдома

Як підготувати дім

Кошенята досліджують світ ротом і лапами та протискаються в маленькі щілини. Перш ніж кошеня з'явиться вдома, пройдіться кімнатами, де воно буде, і пошукайте небезпеки на рівні підлоги.

• Сховайте ліки, засоби для прибирання та іншу хімію в зачинені шафки.
• Приберіть мотузки, нитки, пряжу, стрічки, гумки й резинки для волосся.
• Приберіть електричні дроти туди, де кошеня їх не дістане, або закрийте їх.
• Закрийте щілини за побутовою технікою та меблями, де кошеня може застрягнути.
• Приберіть лілії та будь-які інші рослини, які можуть бути токсичними для котів.
• Тримайте вікна й балконні двері зачиненими або встановіть на них сітки.

Лілії потребують особливої уваги. Усі частини справжньої лілії чи лілійника токсичні для котів, зокрема пилок і вода у вазі. Навіть невелика кількість може спричинити ниркову недостатність, яка може бути смертельною. Ще один серйозний ризик — проковтнута нитка, бо вона може стягнути кишечник гармошкою й прорізати його.

Основне приладдя просте. Кошеняті потрібні міцна переноска, миски для корму й води, корм для кошенят, лоток із низькими бортиками, наповнювач без запаху й совочок, м'який лежак, кігтеточка і кілька безпечних іграшок.

Перші дні вдома

Намагайтеся забрати кошеня додому тоді, коли зможете кілька днів побути вдома. Спершу поселіть його в одній тихій кімнаті з кормом, водою, лежаком, лотком і схованкою — наприклад, картонною коробкою, покладеною на бік. Ставте лоток подалі від корму й води. Дайте кошеняті досліджувати все у власному темпі. Коли воно добре їстиме, користуватиметься лотком і впевнено підходитиме до вас, відкривайте йому решту дому — по одній кімнаті. Про сором'язливого чи врятованого кота, якому потрібно більше часу, щоб освоїтися, читайте в історії про те, як покинута кішка знайшла дім.

Удома має бути спокійно: мало гостей і мало гучного шуму. Маленькі діти можуть тримати кошеня, сидячи на підлозі, а поруч має бути дорослий.

Якщо у вас є інші коти, тримайте кошеня в окремій кімнаті, доки ветеринар не огляне його й не перевірить на вірус лейкемії котів. Потім знайомте тварин поступово. Спершу поміняйте їхні підстилки, щоб вони звикли до запаху одне одного, а перші зустрічі робіть короткими й під наглядом. Собаці найбезпечніше знайомитися з кошеням на повідці, а в кошеняти завжди має бути високе місце чи кімната, куди можна втекти. Докладний покроковий план знайомства — у статті про те, як виховувати собаку й кота разом.

Годування кошеняти, яке росте

Кошенятам потрібен корм для росту. Шукайте на етикетці позначку, що корм повнораціонний і збалансований для росту або для всіх етапів життя. Для більшості кошенят найкраще ділити денну норму на три або чотири невеликі годування.

Запитайте в організації, яка врятувала кошеня, або в попередніх власників, чим його годували, і перші тиждень-два давайте той самий корм. Різка зміна може спричинити розлад шлунка, тож новий корм додавайте поступово, приблизно протягом тижня. Свіжа вода має бути доступна завжди. Після відлучення від матері коров'яче молоко не потрібне, а багато котів мають непереносимість лактози, тож молоко може спричинити діарею та інші розлади шлунка. Більшість кошенят переходять на корм для дорослих котів у віці від дев'яти до дванадцяти місяців, і ваш ветеринар підкаже, коли саме.

Лоток: основне

Більшість кошенят швидко привчаються до лотка, бо коти від природи викопують ямку й закопують свої виділення. Оберіть лоток із низькими бортиками й поставте його в тихому місці. Більшість котів надають перевагу наповнювачу без запаху шаром приблизно від одного до двох дюймів. Показуйте кошеняті лоток після їди та сну.

Прибирайте лоток щонайменше раз на день і мийте його приблизно раз на тиждень. Поширене правило — по одному лотку на кожного кота плюс ще один. Якщо кошеня зробило свої справи не там, почистіть це місце ферментним засобом, призначеним для усунення запахів домашніх тварин. Сварити марно — це лише робить кошеня тривожним. Кошеня, яке постійно ходить повз лоток, тужиться або дуже часто ходить у туалет, треба показати ветеринарові, бо причиною проблем із лотком можуть бути проблеми зі здоров'ям.

Перший візит до ветеринара

Варто показати кошеня ветеринарові протягом першого тижня, навіть якщо воно здається здоровим. Візьміть із собою всі отримані медичні документи і, якщо можливо, свіжий зразок калу. Ветеринар зазвичай зважить кошеня, огляне його від носа до хвоста й перевірить, чи немає бліх та ознак інфекції.

Перші щеплення кошенятам зазвичай роблять у віці від шести до восьми тижнів. Потім кожні три-чотири тижні проводять ревакцинацію приблизно до 16–20 тижнів, оскільки антитіла від матері можуть заважати дії ранніх доз. Базові вакцини захищають від панлейкопенії котів і від вірусів, що спричиняють більшість інфекцій верхніх дихальних шляхів у котів. Багато ветеринарів також рекомендують кошенятам вакцину проти вірусу лейкемії котів, оскільки в молодих котів вища ймовірність розвитку стійкої інфекції. Вакцина проти сказу в деяких країнах обов'язкова за законом, а також потрібна для поїздок за кордон, тож запитайте ветеринара, які вимоги діють там, де ви живете. Кошеня не має повного захисту приблизно до 7–10 днів після останньої дози, тож до того часу найбезпечніше тримати його подалі від незнайомих котів.

У маленьких кошенят часто бувають аскариди. Дегельмінтизацію в дуже маленьких кошенят зазвичай починають проводити кожні два тижні, а потім продовжують за регулярним графіком, який може скласти ветеринар. Найбезпечніше використовувати лише ті протипаразитарні засоби, які ветеринар рекомендує з огляду на вік і вагу кошеняти. Деякі засоби від бліх, призначені для собак, можуть спричинити в котів тяжке отруєння.

Кожного нового кота рекомендовано перевірити на вірус лейкемії котів, перш ніж він приєднається до інших котів, а ветеринар може запропонувати також тест на вірус імунодефіциту котів. Зовсім нещодавня інфекція може ще не виявлятися, тому ветеринар може порадити повторити тест через кілька тижнів. Запитайте також про стерилізацію або кастрацію. Багато ветеринарів рекомендують проводити її приблизно до п'ятимісячного віку.

Кошенята, яких беруть у Paw Squadron, уже почали отримувати такий догляд. Після кожного порятунку насамперед — ветеринар і купання: огляд, дегельмінтизація та обробка від бліх та інших паразитів. Перед адопцією кожна тварина також отримує щеплення та мікрочіп. Покажіть ці записи своєму ветеринарові, щоб наступні дози вакцини й обробки від паразитів були вчасними, адже маленькому кошеняті після переїзду можуть знадобитися ще дози. Також варто перевірити, чи зареєстровано мікрочіп із вашими контактними даними.

Гра та навчання

Найбільше про людей кошенята дізнаються, поки вони маленькі. Ті, хто мав лагідний контакт із людьми приблизно до 10–12 тижнів, зазвичай виростають спокійними домашніми улюбленцями. Старші або сором'язливі кошенята теж можуть стати впевненішими завдяки терплячому щоденному контакту. Лагідно торкайтеся лап, вух і рота й поєднуйте це зі смаколиками чи грою. Згодом це полегшить підстригання кігтів і ветеринарні огляди.

Щодня грайтеся з кошеням іграшками-вудками та м'ячиками. Використовуйте іграшки, а не руки, щоб кошеня не навчилося кусати й дряпати шкіру. Міцна кігтеточка дасть кошеняті правильне місце, щоб точити кігті. Після гри ховайте іграшки з мотузками. Якщо залишати переноску відчиненою з м'яким пледом усередині, кошеня сприйматиме її як звичайне місце для відпочинку, і поїздки до ветеринара стануть простішими.

Дбаємо й про здоров'я людей

Кошенята можуть переносити деякі інфекції, які передаються людям. Серед них — аскариди, стригучий лишай (грибкова інфекція шкіри) і хвороба котячої подряпини, якою коти заражаються через бліх. Токсоплазмоз також може передаватися через котячі фекалії.

Мийте руки після контакту з кошеням і після прибирання лотка та навчіть дітей робити так само. Щоденне прибирання лотка, регулярна дегельмінтизація та захист від бліх також знижують ризик. Будь-яку подряпину чи укус промийте з милом під проточною водою. Установи охорони здоров'я радять вагітним і людям з ослабленим імунітетом за можливості не прибирати лоток. Вони можуть запитати свого лікаря про інші запобіжні заходи.

Коли негайно звертатися до ветеринара

Кошенята маленькі, тож вони можуть дуже швидко тяжко захворіти й зневоднитися. Негайно зверніться до ветеринара, якщо в кошеняти є будь-яка з цих ознак.

• Перестає їсти або пити
• Блює більше ніж один раз або має діарею з кров'ю чи зі слабкістю
• Здається дуже слабким, холодним або незвично сонним
• Має бліді або білі ясна
• Має здутий або болючий живіт
• Дихає із зусиллям або з відкритим ротом
• З рота або з-під хвоста звисає мотузка чи нитка; її слід залишити на місці й не тягнути
• Могло погризти лілію або злизати її пилок

Панлейкопенія котів становить серйозну небезпеку для кошенят, які ще не отримали повного курсу щеплень. Вона спричиняє гарячку, блювання й тяжке зневоднення, а в кошенят віком до п'яти місяців ризик загибелі від неї найвищий. Докладніше читайте в нашому посібнику про панлейкопенію котів. Якщо йдеться про лілії, раннє лікування дає найкращі шанси врятувати нирки, тож зателефонуйте ветеринарові, навіть якщо здається, що з кошеням усе гаразд.

Якщо ви думаєте про адопцію, на сторінці «Адопція» ви побачите собак і котів, які чекають на дім.