Гарячі плями в собак: причини, лікування та профілактика

Ознаки, на які слід звернути увагу

• Чітко окреслена ділянка червоної, набряклої шкіри з випадінням шерсті
• Волога, блискуча поверхня, з якої виділяється прозора рідина або гній
• Сплутана або вкрита кірками шерсть, що прилипла до ураженої ділянки
• Постійне вилизування, гризіння чи розчухування одного місця
• Біль під час дотику до ділянки: собака здригається, відсторонюється або гарчить
• Неприємний запах від шкіри

Гарячі плями найчастіше з'являються на голові та шиї біля вух, на стегнах і крижах, біля основи хвоста та на лапах. Утім, вони можуть виникнути будь-де. У довгій або густій шерсті ранка може якийсь час ховатися під ковтунами. Якщо ваш собака раз у раз повертається до того самого місця, розсуньте шерсть і огляньте шкіру під нею.

Поширені причини

Гаряча пляма майже завжди має провокувальний чинник. Якщо ранку вилікувати, але чинник не виявити, вона часто з'являється знову. Поширені провокувальні чинники:

• Блохи та алергія на блох — одна з найчастіших причин
• Інші алергії, як-от алергія на чинники довкілля чи харчова алергія
• Вушні інфекції, через які собака чухає голову й шию
• Проблеми з параанальними залозами, через які собака вилизує й гризе ділянку біля хвоста
• Шерсть, яка залишається вологою після плавання, дощу чи купання
• Сплутана або брудна шерсть, яка утримує вологу й тепло біля шкіри
• Укуси комах, невеликі рани або подразнення шкіри після стрижки
• Біль у суглобах або спині, на який деякі собаки реагують вилизуванням цієї ділянки
• Нудьга або стрес, які можуть призводити до повторюваного вилизування

Найчастіше страждають собаки з густим підшерстям або довгою шерстю, бо їхня шерсть утримує вологу біля шкіри. Серед порід, які часто згадують, — золотисті ретривери, лабрадор-ретривери, німецькі вівчарки, ньюфаундленди, сенбернари та ротвейлери. Гарячі плями можуть з'явитися будь-якої пори року, але частіше трапляються в спекотну, вологу погоду, особливо коли собаки плавають або мокнуть і їх недостатньо добре висушують.

Коли звертатися до ветеринара

Гаряча пляма рідко буває небезпечною, але вона болюча й може швидко поширюватися. Найкраще невдовзі показати її ветеринарові — в ідеалі того ж дня або наступного. Попросіть про терміновий прийом, якщо пляма швидко збільшується, якщо плям кілька, якщо собака не підпускає вас до неї або якщо вона розташована поруч з оком. Те саме стосується собаки, який загалом здається нездоровим, наприклад незвично тихим або погано їсть. Дрібні прищики чи горбики по краю плями або шкіра, яка на дотик здається потовщеною й набряклою, можуть означати, що інфекція проникла глибше, тож повідомте про це ветеринарові. Якщо ранка і далі збільшується або не покращується після кількох днів лікування, її слід оглянути повторно.

Як ветеринари діагностують і лікують хворобу

Більшість гарячих плям розпізнають з першого погляду. Складніше завдання — з'ясувати, що спричинило проблему. Ветеринар зазвичай перевірить шерсть на наявність бліх, огляне вуха зсередини, перевірить параанальні залози й розпитає про нещодавнє плавання, грумінг і зміни вдома. Він може притиснути до ранки предметне скло або шматочок клейкої стрічки й роздивитися зразок під мікроскопом. Це дає змогу побачити, які бактерії чи дріжджові гриби там є. Якщо гарячі плями з'являються знову й знову, ветеринар може запропонувати додаткові дослідження, наприклад бактеріологічний посів або алергологічне обстеження.

Мета лікування — загоїти ранку й припинити вилизування. Ветеринари зазвичай вистригають шерсть навколо гарячої плями, щоб шкіра могла підсохнути, а краї було добре видно. Потім обробляють ділянку антисептиком. Оскільки шкіра дуже чутлива, деяким собакам для цієї процедури потрібна седація. Гарячі плями — це поверхнева інфекція шкіри, тому в більшості випадків їх лікують лікувальними розчинами для промивання, спреями чи кремами. Ветеринар також може призначити препарати, що зменшують свербіж і запалення, а іноді й знеболювальні. Антибіотики для перорального застосування зазвичай приберігають для інфекцій, що проникли глибше в шкіру. Захисний конус або м'який захисний комір не дасть собаці дістати до цього місця, поки воно загоюється. Водночас ветеринар шукатиме провокувальний чинник і лікуватиме його, наприклад за допомогою захисту від бліх, лікування вух або контролю алергії.

Удома не знімайте комір стільки, скільки радить ветеринар, навіть якщо собака протестує. Тримайте ділянку чистою й сухою та використовуйте лише ті засоби, які дав вам ветеринар. Перш ніж наносити на ранку будь-який інший крем чи спрей, порадьтеся з ветеринаром, адже собака може злизати засіб або той може подразнювати шкіру. Чимало гарячих плям минають протягом 3–7 днів після початку лікування. Глибші інфекції потребують більше часу, часто кількох тижнів. Завершіть повний курс будь-якого лікування та зверніться повторно, якщо стан плями помітно не покращився.

Передача іншим тваринам і людям

Гаряча пляма розвивається через власні шкірні бактерії собаки та його ж вилизування й розчухування. Сама ранка не передається від вашого собаки іншим тваринам. Проте деякі провокувальні чинники можуть поширюватися. Блохи легко переходять з однієї тварини на іншу, а певні види кліщів і грибкові інфекції шкіри можуть передаватися іншим тваринам, а іноді й людям. Ветеринар підкаже, чи стосується це вашого собаки. Якщо проблему спричинили блохи, ветеринари зазвичай радять обробити всіх собак і котів у домі, а також почистити підстилки й місця, де живуть тварини. Миття рук після того, як ви торкалися ранки чи обробляли її, — добра щоденна гігієнічна звичка.

Профілактика гарячих плям

Регулярний захист від паразитів за рекомендацією ветеринара — один із найкорисніших кроків, адже блохи є дуже поширеним провокувальним чинником. Часто вичісуйте собаку, щоб видаляти мертвий підшерсток і ковтуни, особливо в період линьки. Після плавання, дощу чи купання висушуйте шерсть аж до самої шкіри й добре просушуйте вуха. Регулярно оглядайте вуха, ділянку під хвостом і стегна, щоб якомога раніше помітити червону пляму. Якщо в собаки є алергія, вушні інфекції чи проблеми з параанальними залозами, разом із ветеринаром тримайте їх під контролем. Щоденна фізична активність і речі, які можна гризти чи обнюхувати, можуть зменшити вилизування від нудьги. Деякі ветеринари радять омега-3 жирні кислоти собакам зі сверблячою шкірою, тож запитайте, чи підійдуть вони вашому собаці.

Собаки, яких щойно взяли додому

Переїзд до нового дому — велика зміна. Новий розпорядок і стрес від звикання можуть змусити деяких собак вилизуватися й чухатися більше, ніж зазвичай. У Paw Squadron після кожного порятунку тварину насамперед везуть до ветеринара й купають: її оглядають, проводять дегельмінтизацію та обробку від бліх та інших паразитів. Перед адопцією кожна тварина також проходить огляд, лікування, вакцинацію та отримує мікрочіп. Коли собака вже вдома, продовжуйте профілактику паразитів, яку рекомендує ветеринар, навчіться вичісувати й сушити шерсть собаки та звертайте увагу на будь-яке місце, яке він постійно вилизує. Більше порад щодо шкіри, шерсті та щоденного догляду шукайте в PawPedia. Якщо ви думаєте про адопцію, на сторінці «Адопція» можна побачити тварин, які чекають на дім.