Саркоптоз у собак: ознаки, лікування та профілактика

Що спричиняє хворобу

Цей кліщ називається Sarcoptes scabiei var. canis. Він має довжину близько 0,3 мм — надто малий, щоб побачити його без мікроскопа. Самки кліщів прокладають ходи у верхньому шарі шкіри й відкладають там яйця. Молоді кліщі розвиваються до дорослих особин приблизно за два-три тижні, і весь життєвий цикл відбувається на собаці.

Значна частина свербежу виникає через алергічну реакцію собаки на кліщів та їхні екскременти. Саме тому собака може сильно чухатися, навіть коли кліщів лише кілька, і саме тому чухання може початися ще до того, як шкіра матиме дуже поганий вигляд.

Саркоптоз відрізняється від демодекозу. Кліщі Demodex у невеликій кількості живуть на шкірі більшості здорових собак і не передаються людям. Коростяні кліщі легко передаються іншим собакам і можуть спричинити в людей короткочасний висип.

Як він поширюється

Більшість собак заражаються саркоптозом через безпосередній контакт із зараженим собакою. Кліщі також можуть передаватися через спільні лежаки, ковдри, рушники, щітки та леза машинок для стрижки. Розплідники, притулки, грумінг-салони, собачі майданчики й домівки, де живе багато собак, — типові місця, де хвороба передається.

Лисиці та інші дикі представники родини псових можуть бути носіями кліща й передавати його собакам. Саркоптоз поширений по всій Європі, а в деяких районах ним уражено багато рудих лисиць. Собаки, які вільно гуляють або живуть поблизу лисиць, мають вищий ризик.

Поза собакою кліщі живуть недовго. У прохолодних, вологих місцях деякі з них можуть виживати до двох-трьох тижнів, тож лежаки та місця для сну ще деякий час можуть бути джерелом зараження.

Ознаки зазвичай з'являються в проміжку приблизно від 10 днів до 8 тижнів після контакту. Протягом цього часу собака може бути носієм кліщів і передавати їх іншим собакам ще до появи свербежу.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Першою ознакою зазвичай є раптовий сильний свербіж, який не минає. Висип часто з'являється спершу на краях вух, ліктях, скакальних суглобах (гомілковостопних суглобах задніх лап), животі та грудях. Без лікування він може поширитися на все тіло.

• Постійне чухання, покусування шкіри й тертя об меблі чи землю
• Дрібні червоні вузлики, які перетворюються на кірочки
• Кірочки й лущення на краях вушних раковин
• Випадіння шерсті, часто спершу на вухах, ліктях, лапах і животі
• Почервоніла, роздерта або кровоточива від чухання шкіра
• Потовщена, потемніла шкіра за тривалого перебігу
• Мокнучі ранки або ранки з неприємним запахом, що можуть свідчити про вторинну інфекцію шкіри
• Втрата ваги, слабкість і збільшені лімфатичні вузли в тяжких випадках

Багато собак із саркоптозом смикають задньою лапою, ніби чухаються, коли край вушної раковини обережно потерти. Ветеринари вважають цей вушний рефлекс вагомою підказкою. Сам по собі він не підтверджує саркоптоз, тому ветеринар усе одно захоче провести додаткові обстеження.

Коли звертатися до ветеринара

У перші дні саркоптоз рідко є невідкладним станом. Проте без лікування він посилюється, а давні випадки довше загоюються. Найближчим часом запишіться на прийом до ветеринара, якщо ваш собака сильно чухається, має кірочки на вухах чи ліктях або якщо свербіж є більш ніж в однієї тварини чи людини в домі.

Зверніться до ветеринара того ж дня, якщо ваш собака перестав їсти, здається слабким і млявим, втрачає вагу, має відкриті рани від чухання або ранки, що мокнуть, неприємно пахнуть чи швидко поширюються. Це можуть бути ознаки тяжкого саркоптозу або інфекції шкіри, яка потребує швидкої допомоги.

Як ветеринари встановлюють діагноз

Ветеринар запитає, коли почався свербіж і чи перебував ваш собака поруч з іншими собаками, у притулку або поблизу лисиць. Він подивиться, де розташований висип, і може перевірити вушний рефлекс.

Звичайне дослідження — зішкріб шкіри. Ветеринар обережно робить зішкріби з кількох уражених ділянок шкіри й досліджує отриманий матеріал під мікроскопом на наявність кліщів або яєць. Виявлення кліщів підтверджує діагноз. Якщо ж їх не знайшли, це не виключає діагнозу, бо в багатьох собак, які справді хворі на саркоптоз, кліщів у зішкрібах не виявляють.

У деяких місцях доступний аналіз крові на антитіла до цього кліща. Багато ветеринарів починають лікування на підставі ознак і анамнезу. Якщо на тлі лікування проти кліщів стан собаки помітно покращується, це свідчить на користь діагнозу.

Як проводять лікування

Саркоптоз лікують рецептурними протипаразитарними препаратами, які знищують кліщів. Кілька сучасних варіантів дають усередину або наносять на шкіру, і багато з них добре діють уже після однієї чи кількох доз. Ветеринар підбере препарат і схему лікування з урахуванням віку, ваги, породи та стану здоров'я вашого собаки.

Деякі пастуші породи, наприклад коллі, можуть мати генну мутацію, через яку певні протипаразитарні препарати стають для них небезпечними. Для будь-якого собаки найбезпечніше застосовувати лише той препарат, який призначив ветеринар. Засоби для сільськогосподарських тварин або інших домашніх улюбленців можуть зашкодити собакам, а народні засоби можуть подразнювати пошкоджену шкіру й затримати належне лікування.

Ветеринар також може порадити лікувальні ванни, щоб розм'якшити й видалити кірочки, антибіотики, якщо шкіра інфікована, а іноді й короткий курс препаратів, які в перші дні вгамовують свербіж і запалення.

Зазвичай лікування потрібне всім собакам у домі одночасно, навіть тим, у яких немає свербежу. Собаки можуть бути носіями кліщів кілька тижнів, перш ніж з'являться ознаки, і один собака, якого не лікували, може знову передати кліщів іншим. Найкраще тримати хворого собаку окремо від інших собак, доки ветеринар не скаже, що він більше не заразний.

У більшості собак свербіж слабшає приблизно за два тижні. Для повного відновлення шкіри та шерсті зазвичай потрібно від шести до восьми тижнів. Рекомендується пройти весь курс лікування до кінця, навіть якщо собака виглядає краще, і прийти на всі повторні огляди, які запропонує ветеринар.

Удома виперіть лежаки, ковдри та м'які іграшки в гарячій воді й висушіть їх за високої температури. Почистьте щітки, нашийники та шлейки, а також пропилососьте місця, де лежить собака. Іноді простіше викинути старі лежаки. Препарат позбавляє собаку кліщів, а прибирання допомагає запобігти їхньому поверненню.

Передача людям та іншим тваринам

У людей, які доглядають за зараженим собакою чи обіймають його, може з'явитися сверблячий висип із дрібних червоних вузликів — часто на передпліччях, животі, грудях або стегнах, там, де шкіра торкалася собаки. Свербіж може виникнути одночасно в кількох членів родини. Собачий кліщ не може розмножуватися на шкірі людини, тому висип тимчасовий. Зазвичай він минає за кілька тижнів після того, як собаку пролікують і контакт із кліщами припиниться.

Якщо у вас з'явився сверблячий висип, зверніться до свого лікаря і скажіть, що ваш собака хворіє на саркоптоз. Під час лікування мийте руки після контакту із собакою і не пускайте його у своє ліжко, доки ветеринар не скаже, що небезпеки більше немає.

Інші собаки в домі мають високий ризик зараження, тому їх слід оглянути й лікувати за порадою ветеринара. Котів цей кліщ уражає рідко. Якщо будь-яка інша тварина в домі почне чухатися, попросіть ветеринара її оглянути.

Профілактика та собаки, яких щойно взяли додому

Запитайте ветеринара, чи захищає засіб від бліх та іксодових кліщів, яким ви регулярно обробляєте собаку, також і від коростяних кліщів. Кілька сучасних засобів мають таку дію. Також варто тримати собаку подалі від лисиць і від собак з явними хворобами шкіри та не користуватися спільними лежаками чи щітками з незнайомими собаками.

Собаки, які живуть на вулиці, стикаються з багатьма іншими собаками, а іноді й з лисицями, а в притулках і розплідниках багато собак перебувають у спільному просторі. Обидві ситуації сприяють поширенню саркоптозу. У Paw Squadron після кожного порятунку насамперед — ветеринар і купання: огляд, дегельмінтизація та обробка від бліх та інших паразитів. Перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп.

Будь-який собака може підхопити кліщів, а ознаки можуть з'явитися лише через кілька тижнів, тому варто знати, на що звертати увагу. У перші тижні після адопції стежте, чи не з'явилися новий свербіж, кірочки на краях вух або випадіння шерсті на ліктях і лапах. Якщо помітите таке, зателефонуйте ветеринарові й тримайте нового собаку окремо від інших собак, доки його не оглянуть. Якщо вдома вже є собаки, розумно показати нового собаку ветеринарові, перш ніж вони почнуть спати на спільних лежаках.

Більше посібників про догляд за шкірою і про паразитів ви знайдете в PawPedia, а собак, які шукають дім, — на сторінці «Адопція».