Виразки рогівки та кератит у собак: ознаки й лікування

Як ушкоджується рогівка

Рогівка складається з шарів. Тонкий зовнішній шар — це епітелій. Під ним лежить строма — товстий середній шар, який надає рогівці міцності. Ближче до задньої поверхні розташована дуже тонка пластинка — десцеметова мембрана. Неглибока виразка зачіпає лише зовнішній шар. Глибока виразка сягає строми. Що глибша виразка, то вона серйозніша.

У собак більшість виразок починається з травми. Ось найпоширеніші причини.

• Подряпина від кота, колючки, гілки або під час грубої гри
• Тертя мордою об килим або меблі
• Насіння, пісок чи інше сміття, що потрапило під повіки
• Потрапляння в око шампуню, пилу або інших хімічних речовин
• Повіки, завернуті всередину, або зайві вії, які труть око
• Недостатнє вироблення сліз, відоме як синдром сухого ока

Коли виразка утворилася, у неї часто потрапляють бактерії, а інфекція може зробити її глибшою. Деякі захворювання також підвищують імовірність виразок або сповільнюють їх загоєння. Серед них — цукровий діабет, хвороба Кушинга і знижена функція щитоподібної залози.

Собаки з підвищеним ризиком

Породи з короткою мордою, як-от мопси, французькі бульдоги та бульдоги, мають опуклі очі в неглибоких орбітах. Деякі з цих собак не можуть повністю зімкнути повіки. Рогівка залишається відкритою, тому вона пересихає і легше травмується. З роками це може призвести до рубцювання, коричневого пігменту на рогівці та повторних виразок. Шерстинки або шкірні складки, що торкаються ока, посилюють проблему.

Боксери відомі схильністю до поверхневої виразки, що повільно загоюється; її часто називають індолентною виразкою. Зазвичай вона з'являється в собак середнього або старшого віку. Уражатися можуть і золотисті ретривери. Вищий ризик мають також собаки будь-якої породи із синдромом сухого ока чи проблемами з повіками.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Багато собак показують біль своєю поведінкою ще до того, як ви помітите щось на оці. Зважайте на примружування або заплющене одне око, більшу, ніж зазвичай, кількість сліз і виділення з кутика ока. Собака може терти око лапою, тертися мордою об землю чи уникати яскравого світла. Рожева тканина навколо ока може виглядати червоною та набряклою. Частина ока може здаватися затуманеною або каламутною. Під час загоєння рогівки на її поверхні можуть прорости крихітні червоні кровоносні судини.

Деякі виразки надто малі, щоб їх можна було побачити без спеціального барвника. Якщо собака примружується або тримає одне око заплющеним, рекомендується невдовзі показати око ветеринарові, навіть якщо вам воно здається нормальним.

Коли це невідкладний стан

Негайно зверніться до ветеринара, якщо на оці видно ямку чи кратер або прозору склоподібну пляму посеред каламутної ділянки. Це можуть бути ознаки того, що виразка пройшла майже крізь усю рогівку. Якщо останній тонкий шар розірветься, рідина зсередини ока витече, і око, можливо, не вдасться зберегти. Термінової допомоги потребує також око, яке виглядає м'яким, драглистим або ніби розплавленим. Так само — каламутна ділянка, що постійно збільшується, густі жовті чи зелені виділення або будь-яка травма ока котячим кігтем.

Якщо в око потрапив шампунь чи хімічна речовина, негайно зателефонуйте до ветклініки. Там вам можуть порадити обережно промити око чистою ледь теплою водою, перш ніж ви приїдете. Породи з короткою мордою потребують особливої уваги за будь-якої травми ока, бо виразки в них можуть швидко поглиблюватися.

Як ветеринари діагностують і лікують хворобу

Основний тест швидкий. Ветеринар закапує в око краплю помаранчевого барвника. Барвник затримується на будь-якій ділянці, де немає зовнішнього шару, і виглядає зеленим. Спеціальне освітлення допомагає виявити дуже малі виразки. Ветеринар також шукатиме причину. Зазвичай це означає огляд повік і вій, перевірку, чи немає сміття під повіками, і вимірювання вироблення сліз. У разі глибоких або інфікованих виразок ветеринар може взяти з ока зразок для лабораторних аналізів.

Лікування залежить від того, наскільки глибока виразка і що її спричинило. Просту поверхневу виразку зазвичай лікують краплями або маззю з антибіотиком, щоб запобігти інфекції, а також знеболенням. Деяким собакам також призначають краплі, які розслаблюють м'язи всередині ока й полегшують біль. Причину теж потрібно усунути. Виразка не загоїться, поки зайва вія або завернута повіка продовжує її терти.

Глибокі виразки потребують інтенсивнішого лікування. Це можуть бути частіші закапування, пероральні ліки від болю та запалення, а також краплі із сироватки, отриманої з крові, які допомагають сповільнити руйнування рогівки. Багато глибоких виразок потребують операції для підтримки рогівки, наприклад пересадки тканини з рожевої оболонки ока. Ваш ветеринар може скерувати вас до ветеринарного офтальмолога.

Індолентні виразки потребують іншого підходу. Зовнішній шар біля краю виразки залишається відшарованим і не прикріплюється. Ветеринар часто видаляє цю відшаровану тканину й може зробити легкі насічки на дні виразки, щоб нові клітини могли закріпитися.

Очні краплі зі стероїдами не застосовують, поки виразка відкрита, бо вони можуть сповільнити або зупинити загоєння і призвести до серйозних ускладнень. Тому краще не закапувати краплі, що залишилися від попередньої проблеми або від іншої тварини, якщо ветеринар не оглянув око. Після загоєння виразки ветеринар іноді може застосувати їх, щоб зменшити кровоносні судини та рубці, які залишилися.

Тривалість загоєння та догляд удома

Проста поверхнева виразка часто загоюється протягом тижня, іноді за три–п'ять днів. Індолентні виразки загоюються довше й можуть повертатися. Глибокі виразки загоюються ще довше і потребують ретельного спостереження. Після загоєння може залишитися ледь помітний каламутний рубець, і ветеринар може сказати вам, чи він, імовірно, вплине на зір.

Ветеринар повторить тест із барвником, щоб підтвердити, що виразка закрилася. Залежно від того, наскільки серйозна виразка, повторні огляди можуть проводити з інтервалом від одного дня до тижня. Удома загоєнню ока допомагають такі кроки.

• Якщо ветеринар відпускає собаку додому в захисному комірі-конусі, не знімайте його, щоб собака не міг терти око чи чіпати його лапою.
• Давайте кожен препарат за графіком, який визначив ветеринар. Якщо у вас два види крапель, запитайте, скільки часу чекати між ними.
• Продовжуйте лікування, доки ветеринар не підтвердить, що виразка загоїлася, навіть якщо око раніше виглядає краще.
• Приходьте на всі повторні огляди.
• Зателефонуйте до ветклініки, якщо собака примружується сильніше, каламутна ділянка збільшується або виділення змінюються.
• Поки око загоюється, тримайте собаку подалі від чагарників, грубих ігор та інших тварин, які можуть його подряпати.

Інші види кератиту

Паннус, який також називають хронічним поверхневим кератитом, — це імунне захворювання, яке зазвичай не супроводжується виразкою. Найчастіше він трапляється у вівчарок, грейхаундів і такс, хоча на нього можуть хворіти й інші породи та безпородні собаки. Кровоносні судини й каламутна тканина зазвичай з'являються спершу біля зовнішнього нижнього краю рогівки й повільно поширюються по ній. Третя повіка — додаткова повіка у внутрішньому куті ока — також може потовщуватися й утрачати темне забарвлення по краю. Ультрафіолетове світло погіршує перебіг паннусу. Вилікувати його неможливо, але довічне застосування очних ліків і регулярні огляди можуть тримати його під контролем.

Коричневий пігмент, який видно на очах багатьох порід із короткою мордою, — ще одна форма тривалого кератиту. Він накопичується повільно через те, що рогівка залишається незахищеною, через синдром сухого ока або через вії та шерстинки, що труть око. Зазвичай цей процес не можна повністю повернути назад, тому регулярні огляди очей допомагають виявити його рано й лікувати причину.

Профілактика та собаки, яких щойно взяли додому

Виразка рогівки, спричинена травмою, війкою чи синдромом сухого ока, не передається іншим тваринам або людям. Деякі заразні хвороби, як-от чума м'ясоїдних, можуть спричиняти виділення з очей разом з іншими ознаками хвороби. Від них захищає своєчасна вакцинація.

Запобігти кожній подряпині неможливо, але кілька звичок знижують ризик. Під час купання стежте, щоб шампунь не потрапляв собаці в очі. Знайомте нового собаку з котом, який уже живе вдома, повільно й спокійно. Якщо у вас собака породи з короткою мордою, просіть ветеринара під час кожного візиту перевіряти повіки, вії та вироблення сліз. Якщо в собаки синдром сухого ока чи паннус, не припиняйте лікування, навіть коли очі виглядають нормально.

У Paw Squadron після кожного порятунку перші зупинки — ветеринар і купання, а перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп. Собака, який колись жив на вулиці, може мати старі рубці на рогівці від давніх травм. Новий дім теж може принести нові ризики, як-от кота, який уже там живе, або жваві перші ігри з іншим собакою. У перші тижні стежте, чи не примружується собака і чи не сльозяться в нього очі, і запишіться на прийом до свого ветеринара, щоб той із самого початку знав стан очей вашого собаки. Більше матеріалів про здоров'я ви знайдете в PawPedia.