Трансмісивна венерична пухлина в собак: ознаки, лікування та профілактика

Де трапляється

ТВП зафіксовано на всіх континентах, де живуть люди. Найпоширеніша вона там, де багато собак вільно гуляють і мало хто з них стерилізований чи кастрований. Найчастіше хворіють молоді статевозрілі собаки, і багато випадків трапляється в безпритульних собак або собак на самовигулі.

У Європі опитування ветеринарів, опубліковане у 2014 році, показало, що ТВП досі трапляється в окремих частинах Південної та Східної Європи. У багатьох країнах Північної та Західної Європи вона здебільшого зникла, а нечисленні випадки, які там траплялися, стосувалися переважно собак, завезених з-за кордону. Якщо ви взяли собаку з Балкан і живете в іншій частині Європи, ваш місцевий ветеринар, можливо, рідко стикається з ТВП. Тож варто розповісти йому, звідки ваш собака.

Як він поширюється

Пухлина поширюється, коли живі пухлинні клітини потрапляють на пошкоджену шкіру або на вологу слизову оболонку статевих органів, носа, рота чи очей. Основний шлях — парування, оскільки воно часто спричиняє дрібні садна. Обнюхування, облизування, укуси та дряпання можуть переносити клітини на морду й шкіру. Мати також може передати пухлину цуценятам, коли вилизує їх.

ТВП не передається людям. Це хвороба представників родини псових. В експериментах клітини також росли в організмі близьких диких родичів, як-от лисиць, койотів і вовків. Немає відомостей про те, що вона уражає котів чи інших домашніх тварин.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Більшість пухлин ростуть на статевих органах. У самців вони розташовані на пенісі або всередині препуціального мішка (препуція). У самок вони ростуть у піхві або на вульві. Пухлину, розташовану глибоко, буває важко помітити, тож власники часто бачать кров раніше, ніж помічають ущільнення. Рідше пухлини з'являються в носі, у роті, навколо очей або на шкірі. Звертайте увагу на такі ознаки.

• Кров із вульви або препуція, яку часто видно як плями на підлозі та підстилці
• Кров'янисті виділення, що постійно повертаються
• Рожеве, червоне або сіре новоутворення з горбистою поверхнею, схожою на цвітну капусту, яке легко кровоточить
• Часте вилизування ділянки статевих органів
• Натужування або дискомфорт під час сечовипускання
• Чхання, носові кровотечі або сльозотеча, якщо пухлина в носі
• Неприємний запах із рота, ущільнення в ротовій порожнині або горбики на шкірі
• Збільшені лімфовузли

Розмір пухлин — від менш ніж сантиметра до понад 10 сантиметрів у діаметрі. У самки кровотечу з вульви можна сплутати з тічкою або з кров'ю в сечі. Якщо кровотеча триває довше, ніж зазвичай, повторюється або з'являється в стерилізованої самки, варто звернутися до ветеринара.

Коли це невідкладний стан

ТВП рідко буває раптовим невідкладним станом. Проте деякі ускладнення потребують допомоги того самого дня. Якщо ви помітили будь-що з наведеного нижче, найкраще одразу звернутися до свого ветеринара або у ветклініку невідкладної допомоги.

• Сильна кровотеча, яка не слабшає
• Пеніс, який залишається поза препуцієм і не може сховатися назад
• Натужування під час сечовипускання, коли сечі виходить мало або вона не виходить зовсім
• Слабкість, бліді ясна або колапс
• Випинання ока або швидкий набряк морди

Як ветеринари встановлюють діагноз

Діагностика часто проста. Ветеринар оглядає новоутворення й бере кілька клітин — тонкою голкою або притиснувши предметне скло до поверхні. Під мікроскопом клітини ТВП мають типовий вигляд, тож це дослідження часто підтверджує діагноз без операції.

Пухлини в незвичних місцях, наприклад у носі чи на шкірі, можуть бути схожими на інші хвороби. У таких випадках ветеринар може надіслати зразок тканини (біопсію) до лабораторії, а деякі лабораторії пропонують також ДНК-тест. На півдні Європи ветеринари можуть також виключити лейшманіоз — паразитарну хворобу, яка може спричиняти схожі на вигляд виразки.

Ваш ветеринар може перевірити лімфовузли та зробити аналіз сечі, оскільки в собак із ТВП статевих органів у сечі часто є бактерії. За межі місця, де вона виникла, пухлина поширюється лише приблизно в 5 відсотків собак, найчастіше — на найближчі лімфовузли.

Як проводять лікування

Хіміотерапія — звичайний перший вибір. Один препарат вводять внутрішньовенно, найчастіше раз на тиждень. Більшості собак потрібно кілька щотижневих сеансів, а лікування зазвичай триває ще недовго після того, як пухлина зникла. У нещодавніх дослідженнях понад 9 з 10 собак, яких лікували таким чином, мали повну відповідь на лікування, тобто пухлина зникла повністю.

Ваш ветеринар пояснить можливі побічні ефекти та те, на що звертати увагу вдома. Під час лікування можуть рекомендувати аналізи крові. Великі пухлини, старший вік собаки та спекотна волога погода пов'язані з повільнішою або слабшою відповіддю на лікування. Якщо пухлина погано реагує на лікування, ветеринар може запропонувати інший препарат або променеву терапію.

Сама лише операція зазвичай не є першим вибором. Вона може підійти для невеликої пухлини, до якої легко дістатися. Багато таких пухлин розташовані там, де їх важко видалити повністю, і вони часто повертаються, якщо не додати інше лікування. Деякі пухлини зменшуються самі, але більшість продовжує рости, тож краще якнайшвидше запитати ветеринара про лікування, ніж чекати.

Для більшості собак прогноз дуже добрий. Він обережніший у рідкісних випадках, коли пухлина поширилася на внутрішні органи, очі або головний мозок.

Як цьому запобігти

Стерилізація або кастрація допомагає знизити ризик. Дослідження пов'язують ТВП із місцевостями, де більшість собак не стерилізовані й не кастровані. Проте стерилізовані та кастровані собаки все одно можуть заразитися ТВП, бо вони все ще можуть залазити на інших собак, підпускати їх до себе або тісно з ними контактувати. Якщо не дозволяти собаці гуляти без нагляду, це також обмежує контакт із собаками, які можуть бути носіями пухлини. Якщо ви плануєте в'язку, рекомендується, щоб обох собак спершу оглянув ветеринар.

Поки собаку лікують, не допускайте парування й тісного контакту з іншими собаками. Запитайте ветеринара, яких запобіжних заходів варто вжити щодо інших собак у вашому домі та чи слід надягати рукавички, коли ви очищуєте цю ділянку.

У ширшому масштабі програми стерилізації та кастрації вуличних собак разом із лікуванням уражених собак допомагають узяти ТВП під контроль. Протягом двадцятого століття хвороба здебільшого зникла з Великої Британії — можливо, як побічний наслідок законів, що вимагали тримати собак під контролем.

Що це означає для врятованих собак

Оскільки ТВП найчастіше трапляється в молодих нестерилізованих вуличних собак, про неї варто знати, якщо ви берете додому врятованого собаку. У Paw Squadron після кожного порятунку насамперед — ветеринар і купання. Перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп.

Проте варто показати нового собаку своєму ветеринарові вже в перші тижні вдома. Скажіть, де саме собаку врятували, і попросіть, щоб під час огляду перевірили й ділянку статевих органів. Якщо колись помітите кров зі статевих органів або ущільнення, яке кровоточить, запишіться на прийом. Можливо, це виявиться чимось незначним. Якщо ж це ТВП, вона зазвичай добре піддається лікуванню.

Якщо ви думаєте про те, щоб подарувати дім врятованому собаці, відвідайте нашу сторінку «Адопція» або перегляньте інші матеріали про здоров'я в PawPedia.