Гіпотиреоз у собак: ознаки, діагностика та лікування

Що порушується в щитоподібній залозі

Щитоподібна залоза — невелика залоза на шиї, що складається з двох часток. Більш ніж у 95 відсотків хворих собак проблема полягає в самій залозі. Більшість випадків зумовлені двома причинами. У разі лімфоцитарного тиреоїдиту імунна система атакує й повільно руйнує тканину щитоподібної залози. У разі ідіопатичної атрофії тканина залози поступово зникає й заміщується жировою, а причина цього невідома.

Ушкодження накопичується повільно, тому ознаки зазвичай з'являються поступово. Тиреоїдит часто має сімейний характер. Серед рідших причин — пухлини щитоподібної залози, проблеми з гіпофізом біля основи мозку та вроджені вади. Цуценята, народжені зі зниженою функцією щитоподібної залози, можуть погано рости, залишатися дрібними й повільно розвиватися фізично та розумово.

Собаки з найвищим ризиком

Більшості собак діагноз ставлять у віці від 4 до 10 років, часто приблизно в 6 або 7 років. Середні й великі собаки хворіють частіше за дрібних. До порід із вищим ризиком належать золотисті ретривери, доберман-пінчери, ірландські та англійські сетери, біглі, боксери, такси, кокер-спанієлі, мініатюрні шнауцери та ердельтер'єри. Метиси також можуть захворіти. Самці й самки хворіють приблизно однаково, хоча стерилізовані самки та кастровані самці можуть мати дещо вищий ризик.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Оскільки зміни відбуваються поступово, їх легко сплутати з нормальним старінням. Ось ознаки, які власники помічають найчастіше.

• Набір ваги без збільшення кількості їжі
• Втома, млявість і менший інтерес до прогулянок чи ігор
• Пошук теплих місць і нелюбов до холоду
• Суха, тьмяна шерсть, сильна линька та повільне відростання шерсті після стрижки
• Порідіння шерсті або залисини, часто з обох боків тулуба, на задній поверхні стегон або на хвості
• Потемніння шкіри там, де шерсть порідшала
• Шкірні інфекції та інфекції вух, які постійно повертаються
• Потовщена шкіра на лобі й морді, через що морда може здаватися набряклою

Саме випадіння шерсті зазвичай не супроводжується свербежем. Якщо ваш собака багато чухається, причиною можуть бути також шкірна інфекція, блохи, кліщі або алергія, і їх потрібно лікувати окремо.

До рідших ознак належать повільне серцебиття, слабкість або хитка хода, опущення однієї половини морди, зригування їжі невдовзі після їди, зміна гавкоту або шумне дихання, а також проблеми з фертильністю в нестерилізованих і некастрованих собак. Жодна з цих ознак сама по собі не доводить проблеми зі щитоподібною залозою. Багато інших станів мають подібні прояви, тому обстеження таке важливе.

Коли це невідкладний стан

Гіпотиреоз зазвичай є повільним, тривалим станом. У рідкісних випадках тяжка нелікована хвороба призводить до кризи, яка називається мікседематозною комою. Собака стає вкрай млявим, а потім перестає реагувати, у нього знижуються температура тіла та частота серцевих скорочень. У такому разі невідкладна ветеринарна допомога потрібна негайно. Невідкладна допомога також рекомендована будь-якому собаці, який падає без сил або насилу дихає. Собаку, який постійно зригує їжу, має оглянути ветеринар у той самий день.

Як ветеринари встановлюють діагноз

Єдиного ідеального тесту немає, тому ветеринари поєднують анамнез, огляд і кілька результатів аналізів крові. Звичайні аналізи крові часто показують високий рівень холестерину, а іноді й легку анемію. Такі результати викликають підозру, але не доводять діагнозу.

Зазвичай першим аналізом на функцію щитоподібної залози визначають загальний T4 — основний гормон, який виділяє залоза. Нормальний результат робить гіпотиреоз значно менш імовірним. Низький результат інтерпретувати складніше. Багато інших хвороб можуть знижувати T4 у собаки, чия щитоподібна залоза працює нормально. Ветеринари називають це синдромом еутиреоїдної патології. Таку саму дію можуть мати деякі ліки, зокрема стероїди, певні протисудомні препарати та деякі антибіотики. Крім того, у хортів, наприклад грейхаундів, рівень гормонів щитоподібної залози від природи нижчий, ніж у більшості порід.

Щоб підтвердити діагноз, ветеринар може призначити додаткові аналізи. Вільний T4, виміряний методом рівноважного діалізу, є специфічнішим. ТТГ (тиреотропний гормон) — це гормон гіпофіза, який дає щитоподібній залозі сигнал працювати. У хворих собак його рівень часто підвищений, хоча й не в усіх. Антитіла до щитоподібної залози вказують на тиреоїдит. Деякі ветеринари також оглядають залозу за допомогою УЗД.

Якщо ваш собака хворіє на щось інше, ветеринар може запропонувати зачекати з аналізами, доки він не одужає. Вважається, що гіпотиреоз — одна з хвороб собак, яку найчастіше діагностують безпідставно, тож ретельне обстеження допомагає уникнути довічного лікування, якого собака не потребує. Розкажіть ветеринарові про всі ліки та добавки, які отримує ваш собака, оскільки деякі з них можуть впливати на результати.

Лікування та повсякденне життя

Під час лікування гормон, якого бракує, замінюють синтетичним гормоном щитоподібної залози — левотироксином. Зазвичай це таблетка, яку дають перорально один або два рази на день за призначенням ветеринара. Більшості собак ці ліки потрібні до кінця життя.

Енергійність і жвавість часто покращуються приблизно протягом двох тижнів. Шерсть, шкіра та вага змінюються повільніше, і на це може піти кілька місяців. Якщо після цього покращення незначне, знову зверніться до ветеринара, оскільки, можливо, варто переглянути діагноз або дозу.

Зазвичай ветеринар повторює аналіз крові через кілька тижнів після початку лікування і ще раз, якщо змінюється доза. Коли рівень стабілізується, контроль часто потрібен один або два рази на рік. Запитайте ветеринара, коли давати ліки в день аналізу крові. Кілька звичок полегшують лікування вдома.

• Давайте ліки щодня однаково: або завжди з їжею, або завжди без неї.
• Якщо ви пропустили дозу, запитайте ветеринара, що робити, і не давайте дві дози одночасно.
• Тримайте запас ліків під рукою, щоб лікування не переривалося.
• Порадьтеся з ветеринаром, перш ніж припинити давати ліки або змінити дозу.
• Коли енергія повертатиметься, разом із ветеринаром підберіть розмір порцій і фізичне навантаження, щоб знизити вагу.

Надлишок гормону щитоподібної залози в собак, які отримують лікування, буває рідко. Його ознаки: сильна задишка, неспокій, посилена спрага й часте сечовипускання, втрата ваги та прискорене серцебиття. Якщо ви помітили їх, зверніться до ветеринара по пораду.

Прогноз сприятливий. За точного діагнозу й регулярного контролю лікування рідко буває неефективним, і більшість собак відновлюють енергійність і шерсть.

Профілактика та розведення

Відомого способу запобігти гіпотиреозу в конкретного собаки немає. Оскільки тиреоїдит часто має сімейний характер, важливо, яких собак використовують для розведення. Програми скринінгу перевіряють функцію щитоподібної залози та антитіла до неї в племінних собак і повторюють аналізи впродовж кількох років, оскільки автоімунна форма зазвичай з'являється у віці від 2 до 5 років. Заводчики можуть використовувати результати, щоб підбирати пари, які знижують ризик для цуценят.

Щодо вашого власного собаки: регулярні огляди та зважування кожні кілька місяців допомагають вам і ветеринарові рано помітити повільні зміни.

Інші домашні тварини та люди

Гіпотиреоз не заразний. Він не передається іншим собакам, котам чи людям. Люди теж можуть мати хвороби щитоподібної залози, але не заражаються ними від домашніх тварин.

У котів гіпотиреоз рідко розвивається сам по собі. Зазвичай він виникає після лікування підвищеної функції щитоподібної залози — це інший стан.

Щойно взяті додому та врятовані собаки

У Paw Squadron після кожного порятунку перші зупинки — ветеринар і купання. Кожна тварина проходить огляд, дегельмінтизацію та обробку від бліх та інших паразитів. Перед адопцією кожна тварина також отримує щеплення і мікрочіп.

У врятованого собаки на початку може бути рідка шерсть або шерсть із залисинами, шкірні інфекції, брак енергії чи змінена вага. Такі ознаки мають багато причин, зокрема паразити, неякісне харчування, стрес і хвороби шкіри. Крім того, аналізи на гормони щитоподібної залози менш надійні, поки собака хворіє чи одужує, тому ветеринари зазвичай спершу розв'язують інші проблеми. Якщо тьмяна шерсть, брак енергії чи набір ваги зберігаються й тоді, коли ваш собака вже здоровий, освоївся та добре їсть, запитайте ветеринара, чи має сенс перевірити щитоподібну залозу.

Якщо ви берете додому собаку, у якого вже є діагноз, плануйте щоденні ліки й регулярні аналізи крові довічно. Візьміть усі медичні записи на перший візит, щоб ваш новий ветеринар знав історію хвороби. Познайомитися з тваринами, які шукають дім, можна на нашій сторінці адопції, а більше порад щодо здоров'я ви знайдете в PawPedia.