Демодекоз у собак: ознаки, лікування та одужання

Що спричиняє хворобу

Основний вид кліщів у собак — Demodex canis. Описано також кілька рідкісніших видів. Ці кліщі проживають усе життя на собаці й не можуть вижити поза ним.

Цуценята отримують кліщів від матері через тісний контакт шкіри під час годування молоком у перші дні життя. Це нормально й зазвичай не спричиняє жодних ознак.

Вважають, що в молодих собак хвороба пов'язана з імунною системою, яка ще дозріває, або з її спадковою слабкістю. У дорослих собак вона часто вказує на іншу проблему, яка послабила захисні сили організму. Це, наприклад, гормональні захворювання, як-от знижена функція щитоподібної залози чи надмірна активність надниркової залози, рак, тривалі курси стероїдів або хіміотерапії, а також лейшманіоз — паразитарне захворювання, яке поширюють москіти. Свою роль можуть відігравати також сильний стрес, неповноцінне харчування та кишкові гельмінти. У багатьох собак так і не вдається знайти якоїсь однієї причини.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Ветеринари розрізняють дві основні форми. Локалізована форма проявляється однією або кількома невеликими ділянками ураження, зазвичай на морді чи передніх кінцівках. Найчастіше вона трапляється в цуценят віком до року. Генералізована форма охоплює великі ділянки тіла, проявляється багатьма осередками або вражає лапи. Зазвичай вона починається в молодих собак, а в дорослих трапляється рідше.

• Ділянки рідкої шерсті або облисіння, часто навколо очей, губ або на передніх кінцівках
• Почервоніла шкіра, що лущиться або вкривається кірками, на цих ділянках
• Шкіра, яка з часом темніє або потовщується
• Дрібні горбики, чорні цятки або висип, схожий на прищі
• Набряклі, болючі або безшерсті лапи
• Жирна шерсть або неприємний запах від шкіри

Спочатку свербіж часто слабкий або відсутній. Він зазвичай посилюється, якщо шкіра інфікується. Це одна з підказок, що відрізняє демодекоз від саркоптозу, який також називають коростою і за якого свербіж зазвичай дуже сильний. Розрізнити ці хвороби допомагають дослідження шкіри у ветеринара.

Коли це невідкладний стан

Кілька невеликих ділянок облисіння в загалом здорового цуценяти — привід незабаром показати його ветеринарові, хоча невідкладної допомоги вони не потребують. Генералізований демодекоз — серйозніший стан. Коли бактерії проникають у пошкоджену шкіру, може розвинутися глибока інфекція, через яку собака справді тяжко нездужатиме. У важких випадках вона може стати загрозою для життя. Найкраще зателефонувати ветеринарові того ж дня, якщо ви помітили будь-що з наведеного нижче.

• Численні гнійнички, відкриті виразки або рани з виділеннями
• Набрякла, болюча або кровоточива шкіра, особливо на лапах
• Сильний сморід від шкіри
• Гарячка, слабкість, млявість або втрата апетиту
• Збільшені лімфатичні вузли, які промацуються як щільні грудочки під щелепою або позаду колін

Як ветеринари встановлюють діагноз

Зазвичай першим обстеженням є глибокий зіскрібок шкіри. Поверхневий зіскрібок може не виявити кліщів, бо вони сидять глибоко у волосяних фолікулах. Ветеринар обережно стискає невелику ділянку ураженої шкіри й зішкрібає її, доки не з'явиться крихітна кількість крові, а потім досліджує зразок під мікроскопом. Якщо кліщів виявлено більше, ніж зазвичай має здоровий собака, це вказує на демодекоз.

На чутливих ділянках, наприклад на лапах чи навколо очей, ветеринар може натомість висмикнути кілька волосин і роздивитися їхні корені. Кліщів також можуть виявити зразки, взяті за допомогою клейкої стрічки, і зразки гною. Іноді потрібна біопсія шкіри, наприклад у порід із дуже товстою шкірою, як-от шарпей.

Коли демодекоз розвивається в дорослого собаки, ветеринар зазвичай шукає приховану хворобу. Для цього можуть знадобитися аналізи крові та інші обстеження. Для собак із місцевостей, де трапляється лейшманіоз, це може включати аналіз на нього.

Як проводять лікування

Лікування залежить від форми. Багато цуценят із локалізованою формою одужують без спеціального лікування приблизно за 6–8 тижнів. Ветеринар може просто повторно оглядати ці ділянки, щоб переконатися, що вони не поширюються, і лікувати інфекцію шкіри, якщо вона є.

Генералізована форма потребує лікування. Сьогодні багато ветеринарів застосовують пероральні засоби або краплі на холку з групи ізоксазолінів — тієї самої групи препаратів, що використовується для захисту від бліх і кліщів. Можливі й інші протипаразитарні препарати. Ветеринар добирає препарат з урахуванням віку, породи, ваги та загального стану здоров'я собаки, тому варто повідомити, якщо в собаки коли-небудь були судоми. Деякі пастуші породи, як-от коллі та австралійські вівчарки, можуть бути носіями генетичної зміни, через яку окремі старіші протипаразитарні препарати стають ризикованими, тому вибір засобу найкраще залишити ветеринарові.

Для лікування легких шкірних інфекцій часто застосовують лікувальні шампуні, а глибокі інфекції можуть потребувати антибіотиків. Якщо виявлено основне захворювання, його лікування теж входить до плану. Нестерилізованим самкам із генералізованою формою ветеринари часто рекомендують стерилізацію, оскільки тічки можуть спровокувати рецидив.

Лікування зазвичай триває місяцями. Ветеринар повторює зіскрібки шкіри приблизно раз на місяць. Чинні настанови радять продовжувати лікування, доки два зіскрібки поспіль не покажуть відсутності кліщів, а потім ще кілька тижнів. Занадто раннє припинення — поширена причина рецидиву. Зазвичай собаку вважають вилікуваним, якщо протягом 12 місяців після завершення лікування рецидиву не було.

Стероїдних кремів і таблеток зазвичай уникають у собак із демодекозом, оскільки вони пригнічують імунну відповідь і можуть сприяти поширенню кліщів. Якщо ваш собака вже приймає стероїд через інше захворювання, порадьтеся з ветеринаром, перш ніж щось змінювати. Домашні засоби для лікування цієї хвороби не рекомендуються.

Інші домашні тварини та люди

Демодектична короста не вважається заразною. Кліщі, які її спричиняють, пристосовані до собак і не живуть на людях, котах чи інших тваринах. У людей є власні види Demodex, які відрізняються від собачих. Кліщі можуть передаватися між дорослими собаками під час тісного контакту, але зазвичай це не спричиняє хвороби, оскільки її розвиток залежить переважно від імунної системи самого собаки.

Хвороба може вразити й інших цуценят із того самого посліду, оскільки в них одна мати й часто схожі гени. Якщо в одного цуценяти з посліду генералізований демодекоз, варто перевірити і його братів та сестер.

Із саркоптозом усе інакше. Його кліщі легко передаються між собаками й можуть спричиняти в людей свербливий висип. Це ще одна причина доручити ветеринарові підтвердити, про якого саме кліща йдеться.

Профілактика та довготривалий догляд

Найкращий захист — добрий загальний стан здоров'я, адже глисти, неповноцінне харчування та інші хвороби можуть послабити імунну систему. Це означає збалансований раціон, регулярну дегельмінтизацію, планові щеплення за рекомендацією ветеринара та своєчасне лікування будь-яких інших хвороб. Деякі ветеринари також радять цілорічний захист від бліх і кліщів препаратом із групи ізоксазолінів, який може знизити ймовірність розвитку генералізованої форми. Запитайте свого ветеринара, чи підходить це вашому собаці.

Вважається, що схильність до генералізованого демодекозу передається спадково. Тому настанови радять не використовувати для розведення тяжко уражених собак та їхніх батьків.

Після одужання стежте, чи не з'являються нові ділянки випадіння шерсті, особливо протягом першого року. Рецидиви найчастіше виникають через кілька місяців після завершення лікування. Швидкий повторний огляд за першої ж ознаки допомагає легше з ними впоратися.

Врятовані собаки і ті, яких щойно взяли додому

Собаки, які жили на вулиці, можуть мати одразу кілька чинників ризику. Життя на вулиці може означати стрес, голод, глисти та нелікувані хвороби, а багато молодих безпритульних собак перебувають саме в тому віці, коли демодекоз трапляється найчастіше. На Балканах варто пам'ятати ще про одну хворобу — лейшманіоз. Він поширений серед собак у Греції, трапляється в Північній Македонії, а в Болгарії та Сербії його реєструють рідше. Якщо в дорослого собаки з цих регіонів з'являється демодекоз, ветеринар може захотіти виключити лейшманіоз.

У Paw Squadron перші зупинки після кожного порятунку — ветеринар і купання. Кожна тварина проходить огляд, дегельмінтизацію та обробку від бліх та інших паразитів. Перед адопцією кожна тварина також отримує лікування, щеплення та мікрочіп.

Переїзд до нового дому — велика зміна, а стрес є одним із чинників, пов'язаних із демодекозом. Огляд у вашого ветеринара в перші тижні допомагає рано виявити будь-які проблеми зі шкірою. Якщо в молодого собаки з'явилося кілька ділянок облисіння, їх варто показати ветеринарові. Стригучий лишай і саркоптоз можуть виглядати схоже, а прості аналізи допомагають їх розрізнити. Локалізований демодекоз часто минає з часом за умови ветеринарного спостереження.

Якщо ви думаєте про адопцію і маєте запитання про історію здоров'я собаки, ви можете надіслати запит на адопцію. Більше посібників із догляду за тваринами — у PawPedia.