Інфекції сечового міхура в собак: ознаки, лікування та профілактика

Що спричиняє хворобу

Більшість інфекцій сечового міхура спричиняють бактерії. Найпоширеніша з них — кишкова паличка (E. coli), яка зазвичай живе в кишечнику. Бактерії зі шкіри навколо статевих органів і заднього проходу піднімаються сечівником — трубкою, якою сеча виводиться з організму, — і потрапляють у сечовий міхур. Здоровий сечовий міхур зазвичай позбувається їх. Коли захисні сили організму слабші або сеча відтікає не так, як зазвичай, бактерії можуть закріпитися й спричинити запалення.

Самки собак хворіють на інфекції сечового міхура частіше, ніж самці, зокрема тому, що їхній сечівник коротший. Ризик також підвищує заглиблена вульва, коли складки шкіри прикривають отвір. Так само діє сечовий міхур, який не спорожнюється повністю, або дуже розведена сеча. Собаки з цукровим діабетом, хворобою Кушинга, хворобою нирок, каменями в сечовому міхурі, нетриманням сечі або проблемами з хребтом, що впливають на контроль сечового міхура, більш схильні до інфекцій. Те саме стосується собак, які тривалий час отримують стероїди або інші ліки, що послаблюють імунну систему.

Подразнений сечовий міхур не завжди інфікований. Ті самі ознаки можуть спричиняти камені в сечовому міхурі, пухлини і запалення без жодних бактерій. Це одна з причин, чому ветеринари воліють зробити аналіз сечі, перш ніж обрати лікування.

Ознаки, на які слід звернути увагу

У деяких собак із бактеріями в сечі ознак немає взагалі. Коли ж ознаки з'являються, власники зазвичай помічають зміни в тому, як часто і де собака мочиться.

• Частіше сечовипускання, щоразу малими порціями
• Натужування або довге сечовипускання
• «Промахи» вдома, хоча собака вже був привчений до туалету
• Кров у сечі або сеча рожевого чи червоного кольору
• Сеча з різким або незвичним запахом
• Облизування ділянки статевих органів частіше, ніж зазвичай
• Ознаки дискомфорту чи болю під час сечовипускання

Кілька інших станів мають схожі прояви. Через хворобу нирок і цукровий діабет собака може пити й мочитися набагато більше. У нестерилізованої самки виділення з вульви разом зі збільшеною спрагою і частішим сечовипусканням можуть свідчити про піометру — серйозну інфекцію матки, яка потребує термінової допомоги. У некастрованих самців проблеми з простатою можуть спричиняти натужування і кров у сечі. Ветеринар може розрізнити ці стани за допомогою огляду та кількох аналізів.

Коли це невідкладний стан

Більшість інфекцій сечового міхура лікують під час звичайного прийому, і краще записатися на нього невдовзі після того, як ви помітили ознаки. Негайно зверніться до ветеринара, а в неробочий час — до ветклініки невідкладної допомоги, якщо помітите будь-яку з цих ознак.

• Натужування під час сечовипускання, коли сечі виходить мало або вона не виходить зовсім
• Скиглення під час сечовипускання або біль, коли торкаються живота
• Відмова від їжі, блювання, діарея або незвична втома разом з ознаками проблем із сечовипусканням
• Нестерилізована самка з вагінальними виділеннями, яка погано почувається

Собака, який не може помочитися, може мати закупорку, наприклад через камінь, що застряг у сечівнику. Закупорка сечового міхура загрожує життю й потребує лікування без зволікань. Поганий апетит, блювання і млявість також можуть означати, що інфекція піднялася до нирок, а це серйозніша хвороба.

Як ветеринари встановлюють діагноз

Ветеринар розпитає, скільки ваш собака п'є і як мочиться, та огляне живіт і ділянку статевих органів. Основне дослідження — загальний аналіз сечі. Він перевіряє сечу на наявність лейкоцитів, еритроцитів, бактерій і кристалів.

Часто також рекомендують бактеріологічний посів сечі. Лабораторія вирощує бактерії зі зразка й перевіряє, які антибіотики на них діють. Результати зазвичай готові за кілька днів. Для посіву ветеринари воліють брати сечу безпосередньо із сечового міхура тонкою голкою через черевну стінку. Це називається цистоцентезом. Процедура швидка, зазвичай добре переноситься і дає змогу уникнути забруднення зразка зі шкіри. Якщо вас попросять принести зразок із дому, використайте чистий контейнер і запитайте в клініці, як його зберігати і як швидко його потрібно принести.

Якщо інфекції постійно повертаються або у вашого собаки є інші ознаки, ветеринар може запропонувати аналізи крові, рентгенографію або ультразвукове дослідження сечового міхура і нирок. Ці дослідження допомагають виявити камені, пухлини та інші стани, через які інфекції стають імовірнішими.

Як проводять лікування

Бактеріальні інфекції сечового міхура лікують антибіотиками. Ветеринар обирає препарат з огляду на найімовірніші бактерії і може змінити його, коли надійдуть результати посіву. Для простої, епізодичної інфекції чинні міжнародні рекомендації підтримують доволі короткий курс. Повторні або ускладнені інфекції часто потребують тривалішого лікування і ретельнішого з'ясування причини.

У перші кілька днів часто дають знеболювальні, оскільки запалений сечовий міхур болить. Коли ознаки легкі, деякі ветеринари починають лише зі знеболювання, поки очікують результатів посіву, і додають антибіотик, якщо він потрібен.

Ветеринари рекомендують давати кожну дозу так, як призначено, і завершувати курс, якщо вони не порадять інакше. Якщо припинити лікування раніше або використати залишки антибіотиків після іншої хвороби, інфекція може повернутися, а бактерії можуть набути стійкості. Після простої інфекції контрольний аналіз зазвичай не потрібен, якщо ознаки минули. Якщо ознаки не минають або повертаються чи якщо в собаки вже було кілька інфекцій, ветеринар може запропонувати ще один аналіз сечі.

Важливо також лікувати основну причину. Собаці з каменями в сечовому міхурі може знадобитися спеціальний раціон або операція. Цукровий діабет чи хвороба Кушинга потребують окремого лікування. Деяким самкам із заглибленою вульвою операція з видалення зайвої шкірної складки може зменшити кількість повторних інфекцій.

Іноді плановий аналіз сечі виявляє бактерії в собаки, у якого немає жодних ознак. У більшості таких випадків чинні рекомендації не передбачають призначення антибіотиків. Ваш ветеринар пояснить, чи має сенс лікування для вашого собаки.

Профілактика повторних інфекцій

Багато інфекцій сечового міхура трапляються навіть за належного догляду, і одна інфекція не означає, що ви зробили щось не так. Проте кілька звичок підтримують здоров'я сечового міхура. Допомагають регулярні можливості помочитися протягом дня, щоб сеча не застоювалася в сечовому міхурі довгими годинами. Свіжа вода має бути доступна завжди. Для собак, у яких уже були камені чи кристали, ветеринар може запропонувати вологий корм або інші способи збільшити споживання води. Підтримання чистоти ділянки навколо статевих органів також може допомогти, особливо в довгошерстих собак.

Продукти з журавлиною, D-манозу і пробіотики часто продають для здоров'я сечовивідних шляхів. Докази того, що вони запобігають інфекціям сечового міхура в собак, слабкі, тому, перш ніж додавати добавку, краще порадитися з ветеринаром.

Ветеринари називають інфекції рецидивними, коли вони повертаються кілька разів за короткий період, наприклад три чи більше разів за дванадцять місяців. Рецидивні інфекції зазвичай потребують повного обстеження, щоб знайти причину, а лікування часто призначають з огляду на результати посіву сечі. Регулярні огляди також допомагають рано виявити цукровий діабет, хворобу нирок та інші стани.

Інші домашні тварини та люди

Інфекції сечового міхура загалом не вважаються заразними між собаками. Бактерії зазвичай походять з організму самого собаки. Іншим домашнім тваринам огляд ветеринара потрібен, лише якщо в них самих з'являються ознаки. Мити руки після прибирання «промахів» — добра звичка, особливо в домах, де є маленькі діти або будь-хто зі слабкою імунною системою. Про котів з ознаками проблем із сечовипусканням читайте в нашому порадникові про цистит у котів.

Собаки, яких щойно взяли додому

«Промахи» часто трапляються в перші тижні в новому домі. Багато з них спричинені стресом, новим розпорядком або незавершеним привчанням до туалету. Тривожний собака також може довго стримувати сечу, доки не відчує себе в безпеці надворі. Можуть допомогти короткі регулярні виходи в тихе місце. Часте присідання з малими порціями сечі, натужування або кров у сечі можуть свідчити про медичну проблему. У такому разі спершу потрібен візит до ветеринара, а вже потім — будь-який план навчання.

У Paw Squadron після кожного порятунку насамперед — ветеринар і купання. Перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп. Інфекція сечового міхура все одно може виникнути пізніше, після переїзду, як і в будь-якого собаки. Якщо ви помітите зміни в тому, як мочиться собака, якого ви взяли додому, насамперед зверніться до місцевого ветеринара. Більше порадників про здоров'я собак ви знайдете в енциклопедії PawPedia, а відповіді на запитання про адопцію в нас — на сторінці поширених запитань.