Епілепсія та судомні напади в собак: ознаки й що робити

Який вигляд має судомний напад

Деякі собаки перед нападом поводяться інакше, ніж зазвичай. Вони можуть здаватися неспокійними, тривожними чи замкнутими, не відходити від господаря або ховатися. Ця рання фаза може тривати години чи навіть дні, і деякі власники вчаться її розпізнавати.

Найвідоміший тип — генералізований напад, який охоплює все тіло. Собака зазвичай падає на бік і заклякає, а потім перебирає лапами, ніби біжить. Багато собак клацають щелепами, рясно пускають слину, мочаться чи випорожнюються. Собака не усвідомлює, що відбувається навколо, і не реагує на своє ім'я чи на дотик.

Інші напади — фокальні. Вони починаються в одній частині мозку й охоплюють одну частину тіла. Фокальний напад може мати вигляд посмикування одного боку морди, повторюваного кліпання чи смикання однієї лапи. Собака може частково залишатися при свідомості. Деякі фокальні напади поширюються й переходять у генералізований напад.

Після нападу більшість собак проходять фазу відновлення. Вони можуть здаватися розгубленими, сонними, хиткими чи неспокійними. Деякі ходять туди-сюди, натикаються на предмети або поводяться так, ніби дуже голодні чи хочуть пити. Ця фаза може тривати від кількох хвилин до кількох годин, а іноді день чи довше. Вона також допомагає ветеринарам відрізнити напад від непритомності, оскільки собаки, які знепритомніли, зазвичай швидко приходять до тями.

Чому в собак бувають судомні напади

Ветеринари поділяють причини нападів на три великі групи.

Ідіопатична епілепсія означає, що в собаки повторюються напади, а основної причини не виявлено. Вважають, що в багатьох собак вона спадкова; частіше вона трапляється в деяких порід, зокрема в біглів, лабрадор-ретриверів і золотистих ретриверів, німецьких вівчарок, бельгійських тервюренів, сибірських хаскі та англійських спрингер-спанієлів. Вона буває й у метисів. Перший напад зазвичай стається у віці від шести місяців до шести років.

Структурна епілепсія означає, що напади спричиняє проблема в самому головному мозку. Це, наприклад, запалення чи інфекція мозку, травма голови, пухлина мозку або вроджена вада. Чума м'ясоїдних — вірусна хвороба, яка вражає переважно невакцинованих собак, — може спричиняти напади, що починаються через тижні чи місяці після зараження.

Реактивні напади виникають, коли здоровий мозок реагує на отруту або на порушення біохімії організму. Отруєння та низький рівень цукру в крові — одні з найчастіших провокувальних чинників. Напади можуть спричинити отруйні приманки для равликів, деякі інсектициди, антифриз, свинець і ксиліт — підсолоджувач, що міститься в деяких продуктах без цукру. Їх також можуть спричиняти хвороби печінки, ниркова недостатність і аномальний рівень солей у крові, наприклад кальцію чи натрію. Такі напади зазвичай припиняються, щойно причину вилікують.

Що робити під час нападу

Зберігайте спокій і будьте поруч. Під час генералізованого нападу собака не усвідомлює вашої присутності, і якщо кликати чи торкатися його, напад не припиниться. Ці кроки допоможуть убезпечити всіх.

• Відсуньте меблі та інші предмети, не підпускайте собаку до сходів і води.
• Тримайте руки подалі від пащі. Собаки не можуть проковтнути язик, а собака під час нападу може вкусити ненавмисно.
• Не утримуйте собаку силою й не бризкайте на нього водою.
• Тримайте інших тварин і дітей на відстані.
• Зафіксуйте час початку й кінця нападу.
• Якщо можете, зніміть коротке відео на телефон. Це дуже допоможе вашому ветеринарові.

Коли напад мине, залишайтеся із собакою й говоріть із ним тихо. Дайте йому відпочити в тихому, безпечному місці. Перш ніж пропонувати їжу чи воду, зачекайте, доки собака впевнено стоятиме на ногах і повністю прийде до тями. Якщо це був перший напад, зателефонуйте ветеринарові того ж дня, навіть якщо собака, здається, уже почувається як завжди. Якщо собаці вже поставили діагноз, запишіть цей напад і дотримуйтеся плану, який дав вам ветеринар.

Коли це невідкладний стан

Більшість судомних нападів закінчується за одну-дві хвилини. Якщо напад триває довше, зателефонуйте своєму ветеринарові або в найближчу ветклініку невідкладної допомоги, щоб там були готові до вашого приїзду. У таких ситуаціях їдьте негайно.

• Напад триває довше ніж п'ять хвилин.
• Напади йдуть один за одним, і між ними ваш собака не приходить до тями повністю.
• У вашого собаки стається два або більше нападів протягом 24 годин.
• Ви думаєте, що ваш собака міг з'їсти щось отруйне.
• Після нападу ваш собака травмований, важко дихає або дуже гарячий на дотик.

Напад, що триває понад п'ять хвилин, або два чи більше нападів без повного відновлення між ними називають епілептичним статусом. М'язи працюють так інтенсивно, що температура тіла може підвищитися, і цей стан може стати загрозливим для життя. Він потребує лікування без зволікання. Два або більше нападів протягом 24 годин зазвичай називають кластерними нападами, і вони теж потребують швидкої ветеринарної допомоги. Якщо відомо, що у вашого собаки бувають кластерні напади, попросіть ветеринара скласти письмовий план дій на випадок невідкладного стану. Він може передбачати екстрений препарат, який ви можете дати вдома. Про інші невідкладні стани та про те, що варто мати в аптечці першої допомоги, читайте в нашому порадникові про першу допомогу собакам і котам.

Як ветеринари з'ясовують причину

Єдиного аналізу, який виявляє ідіопатичну епілепсію, не існує. Ветеринари встановлюють цей діагноз, виключаючи інші причини. Ветеринар запитає про напад, вік собаки, раціон, щеплення, а також про все, що собака міг з'їсти. Ваше відео та нотатки тут дуже допоможуть.

Перші кроки зазвичай включають повний загальний і неврологічний огляд, аналізи крові та аналіз сечі, часто разом з оцінкою функції печінки. Щоб перевірити, чи немає інших хвороб, можуть додатково зробити рентген грудної клітки або УЗД черевної порожнини. У деяких випадках ветеринар може порекомендувати МРТ головного мозку та взяття зразка рідини, що оточує головний і спинний мозок. До таких випадків належать перший напад у віці до шести місяців або після шести років, порушення, виявлені під час огляду між нападами, кластерні напади чи епілептичний статус на самому початку, а також напади, які не піддаються лікуванню препаратами. Ці обстеження проводять під анестезією, часто в спеціалізованій клініці за направленням.

Якщо в собаки було щонайменше два напади з інтервалом понад 24 години, перший із них — у віці від шести місяців до шести років, а огляд і аналізи між нападами в нормі, ветеринари зазвичай діагностують ідіопатичну епілепсію.

Лікування та повсякденне життя

Якщо виявлено причину, як-от отруєння, низький рівень цукру в крові чи хворобу печінки, насамперед лікують саме її. При ідіопатичній епілепсії звичайне лікування — щоденний прийом протисудомних препаратів. Мета лікування — контролювати напади, і часто воно триває все життя.

Після одного нападу ветеринари не завжди призначають препарати. Тривале лікування, як правило, рекомендують, якщо в собаки було два або більше нападів протягом шести місяців, будь-які кластерні напади чи епілептичний статус, тяжкий період відновлення або такий, що триває довше ніж добу, чи напади, які стають частішими, довшими або сильнішими. Його також часто радять, коли причиною нападів є відома хвороба чи травма головного мозку.

Мета — щоб напади були рідшими, коротшими й легшими за якомога менших побічних ефектів. У деяких собак напади зовсім припиняються, а в інших усе ж час від часу трапляються. Щонайбільше приблизно в третини собак напади й надалі важко контролювати, і таким собакам може знадобитися більше ніж один препарат.

Препарат бажано давати щодня в ті самі години. Раптове припинення прийому може спровокувати напади, тому будь-яку зміну препарату чи дози слід погоджувати з ветеринаром. Регулярні огляди та аналізи крові допомагають ветеринарові коригувати лікування і стежити за побічними ефектами. На кожен візит дуже корисно приносити щоденник нападів, де для кожного нападу записано дату, час, тривалість і короткий опис.

Багато собак, у яких напади добре контрольовані, живуть звичайним активним життям. Допомагає кілька простих звичок. Якщо напади часті, можна перегородити сходи захисними ворітцями, наглядати за собакою під час плавання і подбати, щоб кожен, хто доглядає вашого собаку, знав графік прийому препаратів і що робити під час нападу.

Профілактика та передача

Відомого способу запобігти ідіопатичній епілепсії немає. Ризик деяких інших причин можна знизити. Своєчасна вакцинація собаки захищає від чуми м'ясоїдних. Отруту від слимаків, інсектициди, антифриз, ліки для людей і продукти без цукру з ксилітом найбезпечніше зберігати в недоступному місці. Якщо ви думаєте, що собака з'їв щось шкідливе, зателефонуйте ветеринарові.

Епілепсія не передається від собаки до собаки чи від собак людям. Проте деякі причини судомних нападів можуть передаватися. Чума м'ясоїдних легко передається між собаками, тому ветеринар може порадити тримати собаку з підозрою на чуму окремо від інших собак.

Врятовані собаки і ті, яких щойно взяли додому

Про минуле врятованого або щойно взятого додому собаки часто відомо небагато. Ви можете не знати про попередні напади, перенесені хвороби чи про те, що собака їв до порятунку. Якщо у вашого нового собаки стався напад, розкажіть ветеринарові все, що вам відомо, і візьміть із собою документи про адопцію та ветеринарні записи. У Paw Squadron після кожного порятунку насамперед — ветеринар і купання. Перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп.

Сама по собі епілепсія не заважає собаці жити в родині. Завдяки лікуванню та сталому розпорядку багато собак із добре контрольованими нападами добре почуваються вдома.

Якщо ви думаєте про те, щоб подарувати дім врятованому собаці, відвідайте нашу сторінку «Адопція» або знайдіть більше порадників про здоров'я в PawPedia.