Герпесвірус котів (котячий грип): ознаки, лікування та профілактика

Як він поширюється

Заражені коти поширюють вірус через виділення з очей, носа й рота. Іншим котам він передається через тісний контакт, краплі від чхання та спільні предмети, як-от миски, лотки, підстилки й іграшки. Люди можуть переносити його на руках та одязі від одного кота до іншого.

Ознаки зазвичай з'являються через два-шість днів після контакту з вірусом. Кіт може поширювати вірус ще до того, як виглядатиме хворим, і приблизно до трьох тижнів після появи ознак. Найлегше вірус поширюється там, де багато котів живуть поруч, наприклад у притулках, розплідниках і домівках із кількома котами.

Вірус уражає лише котів. Люди, собаки та інші домашні тварини не можуть ним заразитися. На шкірі він довго не зберігається, а більшість побутових дезінфекційних і мийних засобів його знищують, тому регулярне очищення мисок, підстилок і поверхонь допомагає захистити інших котів у вашому домі.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Більшість ознак проявляються з боку очей і носа. У кота може бути одна чи кілька з них:

• Часте чхання
• Виділення з носа: спершу прозорі, згодом густі, жовті або зелені
• Червоні, набряклі чи сльозливі очі, часто з виділеннями
• Примружування, часте кліпання або заплющене одне око
• Гарячка, втома та схильність ховатися
• Поганий апетит, часто через те, що закладений ніс не дає котові відчути запах їжі
• Слинотеча

Після появи ознак хвороба зазвичай триває приблизно 10–20 днів. Тяжкі випадки можуть тривати довше. Герпесвірус — найпоширеніша причина кон'юнктивіту, або запалення очей, у котів. У деяких котів згодом виникають тривалі проблеми з очима, як-от повторні виразки на поверхні ока, рубці або синдром сухого ока. У небагатьох залишається хронічна закладеність носа.

Коли це невідкладний стан

Будь-якого кота з ознаками котячого грипу рекомендовано показати ветеринарові. Деякі ознаки означають, що кота треба оглянути того ж дня:

• Дихання з відкритим ротом або дихання, яке дається котові з помітним зусиллям
• Кошеня перестає їсти чи смоктати молоко або здається слабким чи холодним
• Дорослий кіт не їсть добу або довше
• Ознаки зневоднення, як-от запалі очі або сухі, липкі ясна
• Каламутне око, заплющене око або явний біль в оці
• Крайня втома або колапс

Найбільше ризикують кошенята. У маленьких кошенят інфекція часто перебігає тяжче, може поширитися на легені й бути смертельною. Виразки ока також потребують швидкої допомоги, оскільки нелікована виразка може назавжди пошкодити око.

Як ветеринари діагностують і лікують хворобу

Ветеринари часто діагностують котячий грип за ознаками та результатами огляду. Щоб перевірити наявність виразок, можуть нанести на око нешкідливий барвник, завдяки якому пошкоджені ділянки світяться під синім світлом. Щоб підтвердити вірус, ветеринар може взяти мазки з ока, носа чи горла для ПЛР-тесту. Носії виділяють вірус періодично, тому негативний результат не завжди його виключає. Аналізи крові на антитіла не дають змоги відрізнити зараження від вакцинації, тож тут від них мало користі.

Не існує лікування, яке виводить вірус з організму. Лікування спрямоване на підтримку кота, поки його імунна система бореться з інфекцією. Залежно від тяжкості стану ветеринар може призначити рідинну терапію при зневодненні, допомогти з годуванням або в тяжких випадках встановити зонд для годування. Інгаляції фізіологічного розчину через небулайзер або сольові краплі в ніс можуть допомогти розрідити густий слиз. При виразках ока чи тяжкому перебігу ветеринари можуть призначити противірусні очні краплі чи мазь або противірусні препарати всередину. Антибіотики не діють на сам вірус. Ветеринари призначають їх, коли на його тлі бактерії спричиняють вторинну інфекцію, що трапляється часто.

Раніше котам із герпесвірусом часто радили добавки з лізином. Згідно з чинними рекомендаціями європейських фахівців із хвороб котів, немає вагомих доказів того, що вони допомагають, тому порадьтеся з ветеринаром, перш ніж давати будь-яку добавку. Стероїдні препарати можуть реактивувати вірус, а деякі ліки для людей токсичні для котів, тому давайте лише ті препарати, які призначив ветеринар.

Догляд за котом удома

Добрий догляд допомагає котові одужати. Кілька разів на день обережно витирайте виділення з очей і носа м'яким ватним диском, змоченим теплою водою, — для кожного ока беріть новий диск. Вологе повітря може допомогти розрідити слиз, тож запитайте ветеринара, чи допоможе вашому котові зволоження повітря в кімнаті або короткі сеанси в наповненій парою ванній.

Коти вирішують, що їсти, покладаючись на нюх. Злегка підігрітий вологий корм із сильним запахом може зацікавити кота із закладеним носом. Пропонуйте їжу часто й невеликими порціями та тримайте свіжу воду поруч. Забезпечте котові тепло й спокій, тримайте його вдома, подалі від інших котів, і мийте руки після контакту з ним. Якщо кіт і далі відмовляється від їжі, повідомте ветеринара, бо коти, які довго залишаються без їжі, можуть тяжко захворіти.

Носії та загострення

Після першого зараження вірус ховається в нервових клітинах голови й залишається там на все життя. Майже кожен заражений кіт стає носієм. Здебільшого вірус перебуває в неактивному стані, і кіт здоровий.

Стрес може пробудити вірус. Поширені провокувальні чинники — переїзд у новий дім, перебування в готелі для тварин, поява нового улюбленця вдома, хвороба, травма чи операція, стероїдні препарати, а також пологи або вигодовування кошенят. Коли це стається, кіт знову виділяє вірус. У деяких котів з'являються легкі ознаки, як-от чхання чи сльозливе око. Інші виділяють вірус без жодних ознак і все одно можуть заразити інших котів.

Стабільний розпорядок, безпечні схованки та поступове звикання до змін можуть знизити ймовірність загострень. Якщо загострення повторюються або зачіпають очі, обговоріть із ветеринаром план дій.

Вакцинація та профілактика

Вакцина проти герпесвірусу котів є базовою, тобто її рекомендовано кожному котові, зокрема котам, які живуть лише вдома. Зазвичай її вводять у складі комбінованої вакцини, яка також захищає від каліцивірусу та панлейкопенії.

Вакцинація зменшує тяжкість хвороби й може зменшити кількість вірусу, який виділяє кіт. Вона не завжди запобігає зараженню, і щеплений кіт усе одно може стати носієм. Кошенята зазвичай отримують першу дозу у віці 6–9 тижнів, потім наступні дози кожні кілька тижнів приблизно до 16-тижневого віку, а ревакцинацію — через період від шести місяців до року. Надалі дорослим котам зазвичай роблять ревакцинацію кожні один-три роки залежно від рівня ризику. Котам у притулках, готелях для тварин або в домівках, де живе багато котів, ревакцинацію можуть робити частіше. Ветеринар складе графік, який підходить саме вашому котові.

Кошенята отримують певний захист із молозивом матері, але в деяких кошенят він зникає вже до шеститижневого віку, ще до завершення курсу вакцинації. Кішка-носійка також може передати вірус своєму приплоду, оскільки пологи та вигодовування можуть пробудити вірус. Допомагає, якщо тримати маленьких кошенят подалі від незнайомих котів. Коли ви приносите додому нового кота, тримайте його окремо від інших котів щонайменше один-два тижні або довше, якщо так радить ветеринар. Використовуйте окремі миски, лотки й підстилки та мийте руки, переходячи від одного кота до іншого.

Врятовані коти та коти з притулків

Котячий грип дуже поширений серед врятованих кошенят і котів із притулків. У великих групах котів до половини тварин можуть у певний момент виділяти вірус. Переїзд до нового дому — також відомий провокувальний чинник, тож кіт, якого ви щойно взяли додому, може почати чхати або в нього можуть засльозитися очі в перші дні чи тижні з вами, навіть якщо раніше він виглядав здоровим.

Такі загострення часто бувають легкими й минають, але показати кота ветеринарові — слушна думка, особливо якщо це кошеня або якщо уражені очі. У Paw Squadron після кожного порятунку перші зупинки — ветеринар і купання. Перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп. Вакцинація знижує ризик тяжкого перебігу хвороби, але кіт, який уже є носієм вірусу, усе ж може мати загострення пізніше в житті. Візьміть записи про вакцинацію кота на перший візит до свого ветеринара.

Якщо ви думаєте взяти кота додому, на сторінці «Адопція» ви побачите тварин, які шукають дім, а в розділі Часті запитання — відповіді на поширені запитання про цей процес.