Коли врятований собака стає собакою-терапевтом

Чим займається собака-терапевт

Собака-терапевт відвідує людей разом зі своїм власником, який виконує роль провідника. Візити відбуваються в лікарнях, будинках догляду, хоспісах, школах, бібліотеках, а також в університетських кампусах під час сесії. Завдання собаки — дозволяти людям, яких він ніколи не бачив, торкатися його, розмовляти з ним і сидіти поруч, зберігаючи при цьому спокій.

Ці терміни часто плутають, а правила в різних країнах різняться. Загалом собак, які допомагають людям, можна поділити на три групи.

• Собаки-помічники навчені виконувати конкретні завдання для однієї людини з інвалідністю, наприклад бути поводирем для незрячої людини. У багатьох країнах закон дозволяє їм бувати там, куди з домашніми тваринами не пускають.
• Тварини емоційної підтримки заспокоюють свого власника, зазвичай удома, і не потребують спеціального навчання.
• Собаки-терапевти заспокоюють багатьох різних людей, завжди разом зі своїм провідником і лише там, куди їх запросили. Вони не мають особливого права заходити в магазини, ресторани чи громадський транспорт.

Деякі програми розрізняють звичайні візити, коли люди просто гладять собаку, і структуровані заняття, які проводить терапевт, учитель або медсестра. Під час заняття собака допомагає досягти певної мети: наприклад, спонукає пацієнта після інсульту простягнути руку й розчесати йому шерсть або стає терплячим слухачем для дитини, якій важко дається читання.

Чому врятовані собаки можуть бути добрими кандидатами

Риси, через які собаку в притулку не помічають, іноді саме те, що потрібно для терапевтичної роботи. Відвідувачі звертають увагу на собак, які гавкають і стрибають біля сітки вольєра, а повз тихого собаку легко пройти. У лікарняній палаті той самий спокій цінується більше, ніж гарна зовнішність чи родовід. Проте спокій — це не те саме, що замкнутість, і собака, який ховається в глибині вольєра, бо боїться, — це зовсім інший випадок.

Собаки, які жили на вулиці, часто вже чимало бачили, тож вуличний рух, натовп і незнайомці можуть бути для них звичною справою. Більшість програм оцінюють конкретного собаку, а не його документи, і собаку-метиса з вулиці оцінюють за тими самими критеріями, що й будь-якого іншого.

Важке минуле може залишити й сліди, які не проявляються в перші тижні, наприклад страх перед піднятою рукою або перед тим, щоб опинитися загнаним у кут у маленькій кімнаті. Історії врятованого собаки ви часто не знаєте, тож пізнаєте її, спостерігаючи за ним.

Який темперамент потрібен для цієї роботи

Оцінювачі шукають собаку, якому подобаються незнайомці. Просто терпіти їх — замало. Собака, який завмирає, коли його гладять, може здаватися спокійним, але напружене тіло, закрита паща й погляд, що стежить за рукою, — ознаки того, що собака лише терпить дотик. Такому собаці, ймовірно, кожен візит даватиметься дедалі важче, і рано чи пізно він може клацнути зубами.

• Підходить до нових людей розслаблено, виляючи всім тілом, а потім заспокоюється.
• Спокійно сприймає дотики до будь-якої частини тіла, зокрема до вух, лап і хвоста, і витримує незграбне погладжування дітей або людей із тремтячими руками.
• Може здригнутися від раптового шуму, наприклад від упалої таці чи сигналу тривоги, але за кілька секунд оговтується.
• Залишається розслабленим поруч з інвалідними візками, ходунками, милицями й лікарняними ліжками.
• За командою не чіпає їжу й таблетки на підлозі.
• Не звертає уваги на інших собак або чемно вітається з ними й іде далі.
• Лягає й подовгу залишається на місці, навіть на слизькій підлозі.

Як зазвичай проходить оцінювання

Єдиного світового стандарту немає. У кожній країні є свої організації, а багато лікарень і будинків догляду додають власні правила. Наприклад, у США деякі програми вимагають, щоб собака склав тест Canine Good Citizen Американського клубу собаківництва (American Kennel Club) ще до їхнього власного оцінювання.

Під час більшості оцінювань собаку та провідника перевіряють як команду. Під час типового тесту собака має привітатися з доброзичливим незнайомцем, дозволити себе погладити й обережно оглянути, пройти на вільному повідку крізь невеликий натовп, пройти повз людей на милицях або в інвалідному візку, відреагувати на гучний шум, проігнорувати впалу їжу та провести кілька хвилин з кимось, крім провідника. Оцінювач також стежить, чи помічає провідник, що собаці неспокійно, і чи втручається він.

Зазвичай програми мають також вимоги щодо здоров'я та віку. Багато з них вимагають, щоб собаці був щонайменше рік і щоб він уже кілька місяців прожив зі своїм провідником, а також просять підтвердити вакцинацію, обробку від паразитів і нещодавній ветеринарний огляд. Деякі програми не приймають собак, яких годують сирим м'ясом, через ризик передати бактерії пацієнтам зі слабкою імунною системою.

Багато собак не проходять оцінювання з першого разу, а деякі не проходять ніколи. Це нічого не говорить про те, наскільки добрим компаньйоном собака є вдома. Чимало прекрасних собак просто не створені для незнайомців, пищання апаратури й довгих коридорів.

Як підготувати врятованого собаку до роботи

Почніть із часу, а не з дресирування. Перші місяці в новому домі потрібні, щоб собака зрозумів, що тут безпечно, що їжа буває за розкладом і що вам можна довіряти. Про цей етап ідеться в нашій статті про те, як налагодити зв'язок із врятованою твариною, а собака, який ще звикає, не може показати вам свій справжній темперамент.

Коли собака вже почувається вдома розслаблено, займіться базовими навичками: «сидіти», «лежати», «чекати», «облиш», підхід на поклик і ходьба на вільному повідку. Найкраще працює навчання з винагородами, і воно зберігає довіру собаки. Групові заняття вчать собаку зосереджуватися на вас, коли довкола інші собаки й люди.

Потім поступово розширюйте його світ. Короткі виходи на терасу кафе чи до лавки біля дитячого майданчика дають собаці змогу зустріти людей різного віку, деяких — у капелюхах, із ціпками чи парасольками. Поєднуйте нове зі смаколиками, ідіть додому раніше, ніж собака втомиться, а якщо бачите страх, а не цікавість, зменште темп і прочитайте нашу статтю про те, як допомогти собаці, який боїться.

Перш ніж подавати заявку, попросіть ветеринара оглянути собаку. Собака з хворими суглобами, поганими зубами або проблемою з вухами може не любити дотиків, а біль — часта причина, через яку доброзичливий собака раптом гарчить. Кваліфікований кінолог або фахівець із поведінки тварин, який бачив собаку, теж може чесно сказати вам, чи підходить йому терапевтична робота.

Як розпізнати стрес під час візиту

Навіть у собаки, який добре підходить для цієї роботи, бувають невдалі дні. Під час візиту головне завдання провідника — стежити за собакою й втручатися якомога раніше, адже собаки показують стрес дрібними ознаками задовго до того, як почнуть гарчати.

• Облизування губ або позіхання без утоми
• Відвертання голови або видимі білки очей
• Притиснуті назад вуха або низько підібганий хвіст
• Часте дихання з відкритою пащею, хоча в кімнаті не тепло
• Обтрушування, ніби собака мокрий, одразу після дотику
• Відступ за спину провідника або спроби потягнути до дверей

Якщо ви помітили ці ознаки, виведіть собаку надвір відпочити, запропонуйте йому води або завершіть візит. Хороші програми роблять візити короткими й дозволяють провідникам піти раніше, а собаці, який утратив інтерес до роботи або старіє й стає менш рухливим, слід дати змогу вийти на пенсію.

Реалістичний план на перший рік

Якщо ви берете собаку додому, плануючи терапевтичну роботу, зазначте це у своєму запиті на адопцію і розкажіть нам про свій розпорядок дня. Під час розмови та зустрічі із собакою розпитайте про його характер. Кожного собаку, про якого ми піклуємося, оглядає ветеринар; його лікують, вакцинують і чипують, а щойно він достатньо зміцніє для операції, — стерилізують.

Перші три місяці відведіть на адаптацію і з'ясуйте, як собака реагує вдома на гостей, звуки та дотики. Після цього додайте дресирування, групові заняття й короткі виходи в людніші місця, а також записуйте, що собаці подобається, а що його непокоїть.

Коли собаці виповниться щонайменше рік і він буде спокійним у більшості ситуацій, знайдіть програми для собак-терапевтів у своїй країні й ознайомтеся з їхніми правилами. Запитайте, чи можна поспостерігати за візитом або поговорити з досвідченим провідником, потім запишіться на ветеринарний огляд і подайте заявку на оцінювання. Якщо собака пройде його, почніть із коротких візитів, і нехай мова тіла собаки підкаже, скільки ще він готовий робити.