Здуття та заворот шлунка (GDV) у собак: ознаки та невідкладна допомога

Ознаки, на які слід звернути увагу

Ознаки зазвичай з'являються раптово. Найтиповіша рання ознака — блювальні позиви, під час яких нічого не виходить. Собака раз у раз напружується, ніби от-от почнеться блювання, але виходить лише трохи пінистої слини або взагалі нічого. Ось інші ознаки, які часто помічають власники.

• Блювальні позиви або спроби блювати, під час яких їжа не виходить
• Слинотеча, сильніша, ніж зазвичай
• Неспокій, ходіння туди-сюди або нездатність заспокоїтися чи лягти
• Живіт, який виглядає здутим або на дотик тугий, як барабан
• Ознаки болю в животі, наприклад поза з витягнутими вперед передніми лапами й опущеною грудною кліткою
• Задишка або часте дихання
• Бліді ясна, слабкість або колапс у міру погіршення стану

Здутий живіт не завжди легко помітити, особливо у великого собаки з глибокою грудною кліткою. Повторні блювальні позиви, під час яких нічого не виходить, разом із неспокоєм — достатня причина зателефонувати ветеринарові. Коли розвивається шок, собака може лягти й здаватися млявим, із частим серцебиттям і слабким пульсом.

Коли це невідкладний стан

Вважайте підозру на здуття шлунка невідкладним станом — удень чи вночі. Зателефонуйте в найближчу ветклініку чи ветеринарну лікарню невідкладної допомоги, скажіть, що підозрюєте в собаки здуття шлунка, і негайно вирушайте. Дзвінок дасть команді час підготуватися.

Час справді має значення. Собаки, в яких ознаки тривали довше ніж приблизно шість годин, перш ніж вони потрапили до ветеринара, зазвичай мають гірші результати, ніж собаки, яких почали лікувати раніше.

Перекручений шлунок неможливо виправити вдома. Домашні засоби та ліки для людей не допоможуть і можуть забрати дорогоцінний час, тож краще обійтися без них і одразу їхати. У дорозі намагайтеся, наскільки можливо, тримати собаку спокійним і нерухомим.

Якщо у вас великий собака, варто вже зараз з'ясувати, де розташована найближча цілодобова ветклініка невідкладної допомоги і скільки часу потрібно, щоб туди доїхати.

Як ветеринари встановлюють діагноз

Зазвичай ветеринар запідозрить здуття шлунка з ваших слів і за результатами огляду. Часто виявляють прискорене серцебиття, слабкий пульс, бліді ясна й тугий здутий живіт.

Рентген черевної порожнини підтверджує діагноз. Він показує, чи шлунок лише роздутий газом, чи ще й перекрутився. Просте здуття без завороту теж потребує термінової допомоги. Ветеринар, можливо, зможе вилікувати його, випустивши газ, і обговорить із вами подальші кроки. Перекручений шлунок потребує операції.

Аналізи крові показують, як організм бореться із шоком. Показник крові під назвою лактат може допомогти ветеринарові оцінити, чи не пошкоджена частина стінки шлунка. ЕКГ перевіряє серцевий ритм, оскільки нерегулярне серцебиття часто супроводжує GDV.

Як його лікують ветеринари

Лікування має два етапи. Спершу команда стабілізує стан собаки, а потім хірург усуває заворот.

Стабілізація зазвичай передбачає внутрішньовенне введення рідин для лікування шоку, знеболення і, за потреби, кисень. Ветеринар також випускає газ, що накопичився. Зазвичай для цього через горло в шлунок вводять зонд. Іноді спершу крізь шкіру в шлунок вводять голку, щоб випустити частину газу й полегшити введення зонда.

Коли стан собаки достатньо стабілізується, проводять операцію. Хірург повертає шлунок у нормальне положення й оглядає стінку шлунка та селезінку. Будь-яку ділянку, що відмерла через брак кровопостачання, можливо, доведеться видалити. Потім хірург фіксує шлунок до внутрішньої поверхні черевної стінки. Цей етап називається гастропексією, і він значно знижує ймовірність повторного завороту шлунка. Без неї шлунок знову перекручується в значної частини собак.

Після операції собаки залишаються в стаціонарі під пильним наглядом. Команда уважно стежить за серцевим ритмом, оскільки нерегулярне серцебиття часто трапляється в перші день-два після операції. Прогноз гірший, якщо ознаки тривали багато годин, якщо довелося видалити частину шлунка або селезінку чи якщо порушення серцевого ритму з'явилися ще до операції.

Коли собака повернеться додому, ветеринар зазвичай порадить кілька тижнів обмеженого фізичного навантаження, поки загоюється розріз, і два або три менші годування на день замість одного великого.

Які собаки в зоні найбільшого ризику

Точна причина GDV досі до кінця не з'ясована. Схоже, тут діє поєднання кількох чинників.

Здуття шлунка може статися в будь-якого собаки, зокрема в дрібних собак і метисів. Найвищий ризик — у великих і гігантських собак із глибокою вузькою грудною кліткою. Серед порід, які часто згадують, — німецький дог, німецька вівчарка, сенбернар, веймаранер, ірландський сетер, гордон-сетер, великий пудель, доберман і басет-гаунд. Ось інші чинники, які підвищують ризик.

• Старший вік
• GDV у когось із батьків, братів чи сестер
• Одне велике годування на день
• Дуже швидке поїдання їжі
• Годування з піднятої миски
• Тривожний або боязкий темперамент чи стресова подія
• Інтенсивне фізичне навантаження невдовзі після їди
• Худорлява статура
• Перенесене раніше видалення селезінки

Як знизити ризик

Кілька щоденних звичок можуть знизити ризик, хоча жодна з них не усуває його повністю. Розділіть денну норму корму на два або три менші годування. Якщо ваш собака ковтає їжу поспіхом, миска для повільного годування або годівниця-головоломка допоможуть сповільнити темп. Годуйте з миски, що стоїть на підлозі, якщо тільки ветеринар не радить підняту миску з іншої медичної причини. Не плануйте інтенсивних навантажень і бурхливих ігор близько до часу годування й запитайте ветеринара, скільки часу слід чекати.

Спокійне годування теж допомагає. Годуйте собаку в тихому місці, а тварин, які змагаються за їжу, годуйте окремо.

Для собак із високим ризиком багато ветеринарних хірургів рекомендують профілактичну гастропексію. Шлунок фіксують до черевної стінки ще до того, як виникне будь-яка проблема. Її часто проводять одночасно зі стерилізацією або кастрацією. Її також можна зробити окремо, і один із варіантів — малоінвазивна методика через невеликі розрізи. Запитайте ветеринара, чи доцільно це для вашого собаки.

Гастропексія не запобігає наповненню шлунка газом, тож у собаки, якому її провели, здуття все одно може статися. Вона значно знижує ймовірність небезпечного завороту. Будь-які ознаки здуття шлунка все одно потребують негайного візиту до ветеринара.

Іншим тваринам це не передається

GDV — це механічна проблема шлунка. Її спричиняє не інфекція, тому вона не може передатися іншим тваринам чи людям. Схильність до неї може передаватися в родині, тож собака, в якого хтось із батьків, братів чи сестер мав GDV, має вищий ризик.

Врятовані собаки і ті, яких щойно взяли додому

Історія родини врятованого собаки часто невідома, тож ви можете не знати, чи мав хтось із його родичів здуття шлунка. Корисним орієнтиром є будова тіла. Якщо ваш новий собака великий і має глибоку грудну клітку, запитайте ветеринара про ризик і про те, чи варто розглянути профілактичну гастропексію.

У Paw Squadron після кожного порятунку перші зупинки — ветеринар і купання: огляд, дегельмінтизація та обробка від бліх та інших паразитів. Перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп. Ці кроки не можуть передбачити здуття шлунка, яке може статися в будь-якому віці, тож корисно знати його ознаки з першого дня.

Перші тижні в новому домі приносять багато змін, а стрес — один із чинників ризику, які називають ветеринари. Сталий розпорядок, тихе місце для годування та годування окремо від інших тварин можуть зробити прийоми їжі спокійнішими.

Якщо у вас є запитання про собаку, якого ви думаєте взяти додому, надішліть нам запит на адопцію. Більше матеріалів про невідкладні стани та щоденний догляд ви знайдете в PawPedia.