Панлейкопенія котів (котяча чума): ознаки, лікування та профілактика

Ознаки, на які слід звернути увагу

Ознаки часто з'являються раптово. Маленькі кошенята можуть захворіти так швидко, що гинуть раніше, ніж хтось помітить проблему. Дорослі коти можуть хворіти в легшій формі або взагалі без видимих ознак. До поширених ознак належать такі.

• Втома, слабкість або намагання сховатися
• Втрата апетиту
• Гарячка на ранній стадії
• Блювання, яке часто починається через день-два після гарячки
• Діарея, іноді з кров'ю, хоча вона буває не в кожного хворого кота
• Слинотеча, яка може супроводжувати нудоту
• Ознаки болю в животі, як-от згорблена поза або небажання, щоб кота торкалися чи брали на руки
• Зневоднення із сухими, липкими яснами або запалими очима
• Тьмяна, скуйовджена шерсть

Подібні ознаки можуть спричиняти й інші хвороби, і відрізнити їх може лише ветеринар. Якщо в кошеняти або невакцинованого кота є блювання чи діарея та млявість, найкраще показати його ветеринарові того самого дня.

Коли це невідкладний стан

За цієї хвороби рахунок іде на години. У таких ситуаціях негайно зверніться по ветеринарну допомогу.

• Кіт упав без сил або не може встати
• Кіт постійно блює або не може втримати в собі воду
• У рідких випорожненнях є кров
• Кіт холодний на дотик або дуже слабкий
• Маленьке кошеня не їло більшу частину дня

Перед виїздом зателефонуйте до ветклініки й скажіть, що підозрюєте панлейкопенію. Тоді персонал зможе тримати вашого кота окремо від інших пацієнтів. Тримайте хворого кота окремо від інших ваших котів і візьміть із собою всі записи про вакцинацію, які у вас є.

Що спричиняє хворобу

Хворобу спричиняє парвовірус котів. Цей вірус уражає клітини, які швидко діляться. У котів це насамперед клітини кісткового мозку та лімфоїдної тканини, що виробляють лейкоцити, а також клітини, які вистилають кишечник. Слово «панлейкопенія» означає нестачу всіх типів лейкоцитів.

Без достатньої кількості лейкоцитів організм не може як слід боротися з інфекцією. Водночас пошкоджена слизова оболонка кишечника пропускає бактерії з кишечника в кров. Це може призвести до зараження крові, що загрожує життю.

Як він поширюється

Хворі коти виділяють велику кількість вірусу з калом, блювотними масами, сечею, слиною та виділеннями з носа. Здоровий кіт може заразитися через прямий контакт з інфікованим котом. Велику роль відіграють і забруднені предмети, як-от лотки, миски для корму, підстилки, клітки та переноски.

Вірус дуже стійкий. У приміщенні він може зберігатися місяцями, іноді до року. Він також витримує морози надворі. Люди можуть переносити його на руках, одязі та взутті. Тож навіть кіт, який живе лише вдома й ніколи не зустрічається з іншими котами, може контактувати з вірусом.

Перші ознаки зазвичай з'являються через 2–7 днів після контакту з вірусом, але цей період може тривати до 14 днів. Коти, які одужали, можуть виділяти вірус із калом до шести тижнів, хоча в більшості це припиняється раніше.

Вірус також може передаватися від вагітної кішки ненародженим кошенятам і може спричинити втрату приплоду. У кошенят, інфікованих незадовго до або невдовзі після народження, може розвинутися гіпоплазія мозочка — стан, за якого частина мозку, що координує рухи, розвивається не повністю. Такі кошенята ходять хиткою ходою, високо піднімаючи лапи, і в них може бути тремор. Цей стан не погіршується й не завдає болю, і багато таких котів мають звичайну тривалість життя.

Як ветеринари діагностують і лікують хворобу

Ветеринар розпитає про вакцинацію та огляне кота. Експрес-тест зразка калу дає змогу виявити вірус просто в клініці. Тест може пропустити деякі випадки, а нещодавня вакцинація може ненадовго дати позитивний результат, тому ветеринар оцінює його разом з іншими даними. Загальний аналіз крові часто показує дуже мало лейкоцитів. У неясних випадках допомогти може лабораторний ПЛР-тест.

Специфічних ліків проти цього вірусу немає. Лікування підтримує організм, доки імунна система не впорається з інфекцією. Більшості хворих котів потрібне стаціонарне лікування в ізоляторі. Внутрішньовенне введення рідин усуває зневоднення та відновлює сольовий баланс крові. Інші звичні складники лікування — препарати проти нудоти, антибіотики для боротьби з бактеріями, що надходять із пошкодженого кишечника, тепло й годування якомога раніше, іноді через зонд. Деяким котам також потрібне переливання крові або плазми.

Навіть за належного стаціонарного лікування багато хворих котів не виживають, а найбільший ризик — у кошенят. Найкращі шанси дає раннє лікування. Самого лише домашнього догляду в разі цієї хвороби недостатньо, а деякі ліки для людей небезпечні для котів, тому найкраще порадитися з ветеринаром, перш ніж щось давати. Коти, які одужали, зазвичай мають сильний і тривалий імунітет.

Як цьому запобігти

Найкращий захист — вакцинація. Вакцина проти панлейкопенії є базовою: її рекомендують для кожного кота, зокрема й для тих, що живуть лише вдома. Зазвичай її вводять у складі комбінованої вакцини, яка також захищає від двох поширених респіраторних вірусів.

Кошенята отримують захисні антитіла від матері, переважно з молозивом. Протягом перших місяців ці антитіла поступово зникають, але, поки вони є, можуть заважати вакцині подіяти. Тому кошенятам роблять серію щеплень з інтервалом у кілька тижнів, зазвичай від віку 6–8 тижнів і щонайменше до 16 тижнів. Пізніше вводять ще одну дозу. Після цього сучасні рекомендації радять для більшості дорослих котів ревакцинацію приблизно раз на три роки, а ветеринар підкаже вам правильний графік. Деякі типи вакцин не підходять для вагітних кішок або зовсім маленьких кошенят, тому скажіть ветеринарові, якщо кішка може бути вагітною.

Багато ветеринарів радять тримати кошеня подалі від незнайомих котів і від місць, де бували інші коти, принаймні доти, доки не мине тиждень після останнього щеплення з кошенячої серії.

Вірус витримує дію багатьох звичайних побутових миючих засобів. Якщо у вашому домі кіт хворів на панлейкопенію, запитайте ветеринара, яким дезінфекційним засобом скористатися. Розведений хлорний відбілювач — один із засобів, які, як відомо, діють, але його треба правильно розвести, тримати окремо від інших засобів для чищення й залишати на поверхнях щонайменше на 10 хвилин. Спершу приберіть бруд і кал, бо вірус може ховатися в органічних рештках. Виперіть підстилки та викиньте речі, які не вдасться як слід очистити, наприклад картонні кігтеточки. Не підпускайте котів, доки поверхні не будуть промиті та сухі.

Оскільки вірус може зберігатися до року, порадьтеся з ветеринаром, перш ніж брати нового кота в дім, де була панлейкопенія. Найбезпечніше, якщо новий кіт спершу отримає повний курс вакцинації.

Інші домашні тварини та люди

Панлейкопенія котів не передається людям. Котячий вірус також не спричиняє хвороби в собак. Споріднений парвовірус собак, який спричиняє в собак парво, іноді може інфікувати котів. Тож розумно тримати собаку з парво подалі від котів, особливо від кошенят.

Утім, люди можуть переносити вірус від кота до кота. Після контакту з хворим котом ретельно вимийте руки й перевдягніться, перш ніж торкатися інших котів. Кота, який одужав, найкраще тримати подалі від невакцинованих котів і кошенят приблизно шість тижнів, поки він ще може виділяти вірус.

Врятовані коти та коти, яких щойно взяли додому

Панлейкопенія найлегше поширюється там, де багато невакцинованих котів і кошенят живуть скупчено. Типові приклади — вуличні колонії, переповнені притулки та домівки, де на перетримці кілька приплодів. Європейська консультативна рада ветеринарів, що спеціалізуються на котах, повідомляє, що ця хвороба знову стала причиною смерті тварин у притулках і домівках-перетримках у Європі, Сполучених Штатах та Австралії. Коти, врятовані з вулиці, рідко мають хоч якусь історію вакцинації.

У Paw Squadron після кожного порятунку перші зупинки — ветеринар і купання. Кожна тварина проходить ветеринарний огляд, дегельмінтизацію й обробку від бліх та інших паразитів. Перед адопцією кожна тварина також отримує потрібне їй лікування, щеплення й мікрочіп.

Оскільки інкубаційний період може тривати до двох тижнів, будь-який новий кіт, незалежно від того, звідки він, може мати здоровий вигляд після прибуття й усе ж захворіти згодом. Варто тримати нового кота в окремій кімнаті перші два тижні або стільки, скільки порадить ветеринар, з власним лотком і мисками. Корисно також, щоб коти, які вже живуть у вас, мали всі актуальні щеплення. Добре також невдовзі після прибуття відвідати свого ветеринара, адже маленьким кошенятам часто ще потрібні наступні дози вакцини.

Щоб познайомитися з котами, які вакциновані, чиповані й готові до нового дому, відвідайте нашу сторінку «Адопція». З будь-яких питань про здоров'я вашого кота найкраще звертатися до вашого ветеринара.