Інфекційний гепатит собак: ознаки, лікування та профілактика

Що спричиняє хворобу

Хворобу спричиняє аденовірус собак 1-го типу, який часто скорочено називають CAV-1. Це інший вірус, ніж ті, що спричиняють гепатит у людей, і для людини він не становить загрози. Невідомо, щоб він спричиняв хворобу в котів.

Крім собак, вірус уражає лисиць, вовків, койотів і ведмедів. Дослідження у Великій Британії, Німеччині та Італії виявили його в диких рудих лисиць, і науковці вважають руду лисицю важливим природним резервуаром вірусу. Це одна з причин, чому ветеринари продовжують вакцинувати собак навіть там, де хвороба стала рідкісною.

Близький родич цього вірусу, аденовірус собак 2-го типу (CAV-2), — одна з причин вольєрного кашлю. Тут він важливий тому, що сучасні вакцини використовують саме цей другий вірус для захисту від гепатиту.

Як він поширюється

Собаки заражаються вірусом через рот і ніс після контакту із сечею, калом, слиною або виділеннями з очей і носа інфікованого собаки. Вірус також може переноситися на предметах, як-от мисках для корму, підстилках, взутті, а також на руках.

Позбутися вірусу важко. Він може виживати поза організмом тижнями або місяцями і стійкий до деяких поширених дезінфекційних засобів. Крім того, собаки, які одужали, можуть виділяти його із сечею протягом шести місяців або довше, навіть коли виглядають здоровими.

Обробка парою та розведений розчин побутового хлорного відбілювача інактивують вірус. Якщо вам потрібно прибрати після хворого собаки, запитайте ветеринара про правильне розведення та час дії засобу.

Ознаки зазвичай з'являються приблизно через 4–9 днів після зараження. Найбільший ризик мають цуценята першого року життя та невакциновані собаки будь-якого віку, а найтяжче хвороба перебігає в маленьких цуценят.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Перебіг хвороби буває різним — від настільки легкого, що його не помічають, до раптової смерті. Собака з легкою формою може лише здаватися втомленим, менше їсти й мати невелике підвищення температури. У тяжчих випадках можуть з'являтися такі ознаки.

• Висока гарячка, часто понад 40 °C (104 °F), що триває від одного до шести днів
• Втома, втрата апетиту та сильніша, ніж зазвичай, спрага
• Почервоніння очей і водянисті виділення з очей і носа
• Блювання, іноді з кров'ю, і діарея
• Болючий живіт
• Збільшені мигдалини
• Дрібні червоні цятки на яснах, синці або кровотеча навколо молочних зубів
• Набряк голови, шиї або тулуба
• Судоми, хитка хода, слабкість у лапах або сліпота

Хоча вірус уражає печінку, жовті ясна чи очі (жовтяниця) на початку хвороби трапляються нечасто. Кашель не є типовою ознакою. Багато з цих ознак збігаються з ознаками чуми м'ясоїдних, парвовірусної інфекції, лептоспірозу та отруєння, тому, щоб їх розрізнити, потрібен ветеринарний огляд.

Коли це невідкладний стан

У зовсім маленьких цуценят хвороба може розвиватися швидко. Деякі цуценята гинуть раптово, майже або зовсім без попередніх ознак. Зателефонуйте ветеринарові та негайно їдьте до клініки, якщо у вашого собаки є будь-що з наведеного нижче.

• Блювання кров'ю або діарея з кров'ю
• Кровоточивість ясен, синці, що з'являються самі собою, або дрібні червоні цятки на шкірі
• Бліді або жовті ясна
• Судоми, колапс або раптова слабкість
• Висока гарячка в цуценяти, яке ще не завершило курс вакцинації

Ще до приїзду повідомте клініку, що підозрюєте інфекційну хворобу, щоб персонал міг тримати вашого собаку подалі від інших пацієнтів. Гине приблизно 10–30 відсотків уражених собак, і найбільше втрат серед маленьких цуценят. Рання допомога дає хворому собаці найкращі шанси.

Як ветеринари діагностують і лікують хворобу

Ветеринар запитає про щеплення, нещодавні контакти з іншими собаками та про те, звідки собака походить. Аналізи крові часто показують знижену кількість лейкоцитів і тромбоцитів, сповільнене згортання крові та підвищені печінкові показники. Аналіз сечі може виявити білок, що втрачається через нирки. Тести, які виявляють вірус (ПЛР) або антитіла до нього, можуть допомогти підтвердити діагноз. Ветеринар також виключить інші причини подібних ознак, як-от отруту для щурів, чуму м'ясоїдних, парвовірусну інфекцію, лептоспіроз та інші хвороби печінки.

Ліків, які знищують вірус, немає. Лікування підтримує організм, поки імунна система бореться з інфекцією. Хворих собак зазвичай госпіталізують в ізолятор. Лікування може включати внутрішньовенне введення рідин, нутритивну підтримку, ліки для контролю блювання та антибіотики проти бактеріальних інфекцій, які розвиваються, поки собака ослаблений. Собакам із сильною кровотечею може знадобитися переливання плазми або крові. Ветеринар пояснить, які складові цього плану потрібні вашому собаці.

«Блакитне око» та одужання

Приблизно в кожного четвертого собаки, що одужує, з'являється каламутність і синюватий відтінок очей — часто обох. Зазвичай це стається через 7–10 днів після того, як інші ознаки минули, коли собака вже здається здоровішим. Це «блакитне око» виникає через імунну реакцію на вірус в оці, і в більшості собак минає саме собою. Воно може бути болючим, тому ветеринар може призначити ліки для очей і порадити тримати собаку подалі від яскравого світла. Будь-яке раптове помутніння ока в собаки потребує швидкого візиту до ветеринара, хоч би якою була причина.

Собаки, які одужали, часто повільно набирають вагу, навіть якщо добре їдять. У деяких собак печінка або нирки залишаються ушкодженими й після того, як інфекція минула, тому ветеринар може порадити контрольні аналізи крові та сечі. Оскільки собака, що одужав, може місяцями виділяти вірус із сечею, тримайте його подалі від невакцинованих цуценят і запитайте ветеринара, коли їм безпечно бути разом.

Профілактика та вакцинація

Основний захист — вакцинація. Захист від інфекційного гепатиту собак входить до базових вакцин, які Всесвітня асоціація ветеринарів дрібних тварин (WSAVA) рекомендує для собак у всьому світі. Зазвичай його поєднують із захистом від чуми м'ясоїдних і парвовірусу в одній ін'єкції.

Старіші вакцини містили сам CAV-1 та іноді спричиняли «блакитне око». Сучасні вакцини натомість використовують споріднений CAV-2. Він забезпечує надійний перехресний захист від гепатиту без такого ж ризику «блакитного ока».

Рекомендації WSAVA радять починати вакцинацію цуценят у віці 6–8 тижнів і повторювати щеплення кожні 2–4 тижні, доки цуценяті не виповниться щонайменше 16 тижнів. Рекомендації 2024 року далі радять ще одну дозу приблизно в 6 місяців або аналіз крові, щоб перевірити, чи цуценя захищене. Деякі клініки натомість вводять цю дозу приблизно в 1 рік. Після цього ревакцинація від цих базових хвороб зазвичай потрібна не частіше ніж раз на три роки. Щодо дорослого собаки з невідомим анамнезом вакцинації WSAVA зазначає, що одна доза базової вакцини дуже ймовірно його захистить, а в ситуаціях високого ризику можна ввести другу дозу. Ветеринар адаптує план до віку, здоров'я вашого собаки та місцевих ризиків.

Поки цуценя не завершило курс вакцинації, запитайте ветеринара, коли воно зможе безпечно бувати в людних парках і знайомитися з незнайомими вам собаками.

Врятовані собаки і ті, яких щойно взяли додому

Вуличні цуценята й собаки без документів мають невідомий анамнез вакцинації, і ветеринари зазвичай вважають їх невакцинованими. Рекомендації WSAVA для притулків радять вводити базові вакцини кожній тварині одразу після надходження, бо там, де разом живе багато собак, інфекції поширюються швидко.

У Paw Squadron після кожного порятунку насамперед — ветеринар і купання. Кожна тварина проходить огляд, дегельмінтизацію та обробку від бліх та інших паразитів. Перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп.

Коли собака приїде додому, покажіть записи про його вакцинацію своєму ветеринарові. Маленькому цуценяті ще можуть знадобитися наступні дози курсу, і ветеринар спланує подальші ревакцинації. Якщо в нещодавно взятого цуценяти з'явилися гарячка, блювання або помутніння очей, зателефонуйте ветеринарові того ж дня. Відповіді на типові запитання про адопцію шукайте в розділі поширених запитань, а інші посібники про здоров'я — у PawPedia.