Дисплазія кульшових суглобів у собак: ознаки, лікування та щоденний догляд

Що відбувається в кульшовому суглобі

Кульшовий суглоб — це кулястий суглоб, що складається з головки й западини. Головка — це верхня частина стегнової кістки, а западина — частина тазу. У здоровому суглобі головка щільно сидить у западині. У диспластичному суглобі ці дві частини розвиваються неузгоджено, тому суглоб нестабільний.

У новонародженого цуценяти кульшові суглоби мають нормальний вигляд. Проблема розвивається під час росту. З кожним кроком нестабільний суглоб нерівномірно тисне на хрящ, що його вистилає. Хрящ стирається, кістка під ним змінює форму, і утворюються невеликі кісткові нарости. Це остеоартрит, і зазвичай він повільно посилюється з роками.

Ознаки не завжди відповідають тому, що видно на рентгені. Деякі собаки із сильно деформованими суглобами роками добре рухаються. Інші, з легшими змінами, явно відчувають біль.

Чому в деяких собак вона розвивається

Гени — найвагоміший окремий чинник ризику. Дисплазія кульшових суглобів має родинний характер, і, схоже, до неї причетно багато генів. Саме тому в собаки з хорошими кульшовими суглобами все одно можуть народитися цуценята, у яких вона розвинеться. Має значення й те, як росте цуценя. Переїдання та надто швидкий ріст підвищують ризик. В одному відомому дослідженні в цуценят, яких годували досхочу, дисплазія розвивалася приблизно вдвічі частіше, ніж у цуценят, яких годували відміряними порціями. Зайва вага збільшує навантаження на нестабільний суглоб, а слабкі м'язи навколо кульшового суглоба дають йому менше підтримки. Певну роль відіграє і тип фізичних навантажень, які цуценя отримує в перші місяці життя.

Дисплазія кульшових суглобів не заразна. Вона не може передатися іншим собакам, котам чи людям. Ризик передається від батьків цуценятам, тому ветеринари не радять розводити собак із поганими кульшовими суглобами або з випадками цієї хвороби в родоводі.

Ознаки, на які слід звернути увагу

У деяких цуценят ознаки з'являються вже у віці кількох місяців. У багатьох собак вони вперше проявляються у віці від одного до двох років, а в інших — лише тоді, коли пізніше розвивається артрит. Поширені ознаки:

• Скутість або повільність під час вставання, особливо після відпочинку
• Кульгання на одну чи обидві задні лапи, яке часто посилюється після навантаження
• Біг «кролячими стрибками», коли обидві задні лапи рухаються одночасно
• Хиткість або похитування задньої частини тіла під час ходьби
• Труднощі зі сходами або зі стрибками в автомобіль чи на меблі
• Коротші прогулянки, більше часу лежачи й менший інтерес до ігор
• Тонші м'язи стегон, тоді як плечі беруть на себе більшу частину ваги
• Чутливість під час дотику до ділянки кульшових суглобів або відчутне тертя в суглобі, коли собака рухається

Травми колін, проблеми з хребтом та інші хвороби суглобів можуть мати схожі прояви, тому, щоб їх розрізнити, потрібен ветеринарний огляд.

Коли це невідкладний стан

Дисплазія кульшових суглобів зазвичай змінюється повільно. Раптові зміни — привід звернутися до ветеринара того ж дня. Це, зокрема, ситуації, коли собака раптово перестає спиратися на задню лапу, скавчить від болю, не може встати або тягне задні лапи. У собак із дисплазією кульшових суглобів вищий ризик вивиху кульшового суглоба. Раптова слабкість обох задніх лап також може вказувати на проблему з хребтом, яка потребує невідкладної допомоги.

Будь ласка, не давайте собаці знеболювальні для людей, поки чекаєте. Деякі поширені препарати токсичні для собак.

Як ветеринари встановлюють діагноз

Зазвичай ветеринар спостерігає, як ваш собака ходить і сідає, а потім промацує кульшові суглоби та лапи. Він перевіряє, чи є біль, втрата м'язової маси, обмеження рухливості та нестабільність суглоба. У маленьких цуценят мануальний тест може показати, чи вислизає головка із западини й чи повертається назад.

Рентген підтверджує діагноз і показує, наскільки розвинений артрит. Більшості собак потрібна седація або короткочасна анестезія, щоб кульшові суглоби можна було правильно розташувати без болю. Зміни оцінюють за ступенем — від легкого до тяжкого. Деякі ветеринари пройшли навчання зі спеціального рентгенологічного методу, який вимірює нестабільність кульшових суглобів у цуценят від 16 тижнів і допомагає передбачити ризик артриту в майбутньому. Офіційну оцінку кульшових суглобів для племінних собак дають лише тоді, коли собака стає дорослим.

Як проводять лікування

Багатьох собак лікують без операції. Мета — контролювати біль, зберегти рухливість собаки й уповільнити розвиток артриту. Ветеринар запропонує план з урахуванням віку й розміру вашого собаки, тяжкості змін і того, як собака дає собі раду в повсякденному житті.

Ветеринари часто називають контроль ваги найефективнішим і найдешевшим довгостроковим заходом. Регулярні помірні фізичні навантаження підтримують силу м'язів навколо кульшових суглобів. Фізіотерапія, зокрема вправи у воді, може підвищити комфорт і покращити рухливість. Ветеринари часто призначають протизапальні знеболювальні препарати, створені для собак, і за потреби можуть додати інші знеболювальні. Собакам, які тривалий час приймають ліки, зазвичай потрібні регулярні аналізи крові для перевірки печінки й нирок. Деякі ветеринари також радять омега-3 жирні кислоти або добавки для суглобів. Доказова база для омега-3 сильніша, ніж для багатьох інших засобів для суглобів, тому перед будь-якою покупкою краще порадитися з ветеринаром.

Операція може бути варіантом, якщо діагноз молодому собаці поставили рано або якщо медикаментозного лікування вже недостатньо. Основні види операцій:

• У маленьких цуценят, зазвичай приблизно до 4–5 місяців, невелике втручання змінює ріст тазу, щоб западина краще покривала головку стегнової кістки.
• У молодих собак, зазвичай приблизно до 8–10 місяців і до появи артриту, таз можна розсікти й повернути, щоб головка краще прилягала до западини.
• У дорослих собак увесь кульшовий суглоб можна замінити штучним. Це часто забезпечує найбільш природні рухи, і таку операцію виконують хірурги-спеціалісти.
• Головку стегнової кістки можна видалити, щоб на її місці сформувався щільний суглоб із рубцевої тканини. Зазвичай це найкраще допомагає меншим і легшим собакам, а відновлення значною мірою залежить від подальшої фізіотерапії.

Ваш ветеринар підкаже, чи є сенс направити собаку до ветеринарного хірурга.

Щоденний догляд удома

Струнке тіло менше навантажує хворі кульшові суглоби. Ребра має бути легко промацати під тонким шаром жиру. Запитайте ветеринара про цільову вагу та добову норму корму.

Зазвичай найкраще підходять рівномірні фізичні навантаження з низьким ударним впливом. Кілька коротких прогулянок на повідці часто легше даються кульшовим суглобам, ніж одна довга. Хорошим варіантом може бути плавання. Корисно обмежити повторювані стрибки, грубі ігри та біганину за м'ячем на твердій поверхні, особливо в дні, коли суглоби болять сильніше. Намагайтеся підтримувати приблизно однаковий рівень активності з дня на день.

Протиковзкі килимки на гладкій підлозі, коротко підстрижені кігті та пандус для автомобіля полегшують пересування. Товстий лежак, що добре підтримує тіло і на який легко ступити, допомагає хворим суглобам. Захисні ворітця можуть перекрити доступ до сходів, коли поруч немає нікого, хто міг би допомогти.

Стежте за тим, як ваш собака рухається з часом. Помічайте зміни в скутості, у відстані, яку собака проходить, чи в інтересі до ігор і розповідайте про них ветеринарові під час оглядів. План догляду часто доводиться коригувати в міру того, як собака старішає.

Цуценята та собаки, яких щойно взяли додому

Правильні звички в цуценячому віці допомагають кульшовим суглобам розвинутися якнайкраще. Ветеринари рекомендують корм, створений для цуценят великих порід, відміряними порціями, а також стежити, щоб цуценя залишалося струнким. Додавати кальцій чи вітамін D до раціону цуценяти, що росте, не рекомендують, якщо ветеринар не знайде для цього медичної причини. Ігри надворі на м'якій нерівній поверхні, як-от трава, корисні для маленького цуценяти. Одне дослідження цуценят великих порід показало, що активність без повідця в перші три місяці знижувала ризик, тоді як ходіння сходами в цей самий період його підвищувало. Тривалого бігу, примусових навантажень і повторюваних стрибків краще уникати, поки цуценя росте. Варто також запитати ветеринара про оптимальний вік для стерилізації чи кастрації цуценяти великої породи, оскільки вибір часу може впливати на здоров'я суглобів у деяких собак.

Якщо цуценя належить до породи з високим ризиком або вже має ознаки хвороби, ветеринар може запропонувати раннє обстеження кульшових суглобів. Перевірка приблизно до 20-тижневого віку залишає час для ранньої процедури, якщо вона знадобиться.

Багато врятованих собак — метиси, чиї батьки невідомі, тож немає родинної історії стану кульшових суглобів, на яку можна було б спертися. У Paw Squadron перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп. Загальний огляд не завжди включає рентген кульшових суглобів, а деякі ознаки з'являються лише тоді, коли молодий собака росте або звикає до активнішого життя. Якщо ваш новий собака рухається скуто, підстрибує на бігу або уникає сходів, якомога раніше скажіть про це ветеринарові. Собаки, які потрапили до вас худими, можуть набрати забагато ваги, коли освояться, тож корисно запитати ветеринара, яка вага для вашого собаки здорова.

Якщо ви думаєте взяти додому великого собаку або маєте запитання щодо собаки, якого вже взяли, перегляньте наші відповіді на поширені запитання або інші посібники в PawPedia.