Тривога розлуки та руйнівне гризіння в собак: ознаки, причини і що допомагає

Ознаки, на які слід звернути увагу

Ознаки зазвичай з'являються протягом перших 15–30 хвилин після того, як власник іде. Деякі собаки починають хвилюватися раніше — коли власник бере ключі чи взувається. Кожен собака має власне поєднання ознак.

• Гризіння або дряпання дверей, дверних коробок і підвіконь
• Пошкодження речей власника, наприклад взуття, подушок чи пультів дистанційного керування
• Гавкіт, виття або скигління, які тривають, поки собака сам
• Сеча або кал у приміщенні в собаки, який загалом привчений до туалету
• Ходіння туди-сюди, часте дихання, слинотеча або нездатність заспокоїтися
• Відмова від корму чи смаколиків, доки власник не повернеться
• Відчайдушні спроби втекти, іноді зі зірваними кігтями, збитими лапами або пошкодженими зубами

Відеозапис — один із найкорисніших інструментів у такій ситуації. Багато власників бачать лише наслідки. Запис перших пів години після вашого відходу може допомогти ветеринарові зрозуміти, чи собака тривожиться, нудьгує або реагує на щось надворі, наприклад на кур'єра чи гавкіт іншого собаки. Про гавкіт з інших причин читайте в матеріалі про те, як відучити собаку гавкати.

Чому це трапляється

Єдина причина буває рідко. Схоже, ризик зростає після великої зміни в житті собаки. Це може бути зміна власника чи родини, перебування в притулку, переїзд до нового дому або раптова зміна розпорядку — наприклад, коли власник, який працював з дому, повертається в офіс. Поштовхом до тривоги також може стати смерть або від'їзд когось із домашніх.

Цуценятам, яких рідко залишали самих, згодом у житті може бути важче. Сама по собі тісна прив'язаність не є приводом для хвилювання. Собаки, які ходять за власниками з кімнати в кімнату, не мають вищого ризику, ніж ті, що так не роблять.

Медичні проблеми можуть бути схожими на тривогу розлуки. Біль, проблеми із сечовиділенням, нетримання сечі або деякі ліки можуть призводити до «промахів» чи неспокою. У літніх собак нова тривожність може з'явитися через вікове погіршення роботи мозку. Тому рекомендованим першим кроком є візит до ветеринара, особливо якщо проблема виникла раптово.

Коли це невідкладний стан

Здебільшого гризіння — це проблема поведінки. Деякі випадки гризіння стають невідкладним медичним станом. У таких ситуаціях негайно зверніться до ветеринара або у ветклініку невідкладної допомоги.

• Собака проковтнув тканину, наповнювач, пластик, мотузку, шнурок, кістку або камінці
• У собаки повторне блювання, він відмовляється від їжі, здається слабким або має болючий живіт
• Собака гриз електричний дріт під напругою, навіть якщо після цього почувається нормально
• Собака розгриз ліки, батарейки або інші побутові засоби
• У собаки кровотеча з рота чи лап або зламаний зуб після спроби втекти

Проковтнуті предмети можуть закупорити шлунок або кишківник, а непрохідність потребує швидкого лікування. Шнурки, нитки й мотузки становлять додатковий ризик, оскільки можуть пошкодити кишківник. Краще не викликати в собаки блювання вдома, якщо ветеринар цього не порадив. Ветеринари зазвичай шукають закупорку за допомогою рентгенографії або УЗД. Залежно від предмета і того, де він розташований, ветеринар може видалити його за допомогою ендоскопа — тонкої камери, яку вводять через рот, — або хірургічним шляхом.

Після ураження струмом від дроту рідина в легенях може накопичитися через кілька годин. Саме тому рекомендується ветеринарний огляд, навіть коли собака виглядає нормально.

Як зазвичай допомагають ветеринари

Зазвичай ветеринар огляне собаку і розпитає, як усе відбувається: коли це почалося, що стається, коли ви збираєтеся йти, і що видно на відео. Можуть запропонувати аналізи, щоб виключити медичні причини, наприклад проблеми із сечовиділенням.

Якщо тривога розлуки ймовірна, лікування поєднує зміни вдома з поступовим тренуванням. Легкі випадки часто покращуються за послідовного плану. У помірних і тяжких випадках зазвичай краще допомагає ветеринар-біхевіорист або кваліфікований консультант з поведінки тварин, який працює разом із вашим ветеринаром. Тренування може тривати тижні або місяці.

Деякі собаки надто тривожні, щоб чогось навчитися, коли залишаються самі. Для них ветеринар може порадити протитривожні препарати разом із планом тренувань. Ліки можуть зменшити дистрес собаки, щоб тренування мало шанс спрацювати, і зазвичай найкращий результат дає поєднання обох підходів. Давайте лише ті ліки, які ветеринар призначив саме вашому собаці. Деякі ветеринари також радять дифузори із заспокійливими феромонами, тихий фоновий звук або закрити вид із вікна, якщо собаку збуджує те, що відбувається надворі.

Як навчити собаку залишатися на самоті

Мета — маленькими кроками показати собаці, що бути на самоті безпечно і що ви завжди повертаєтеся. Прогрес зазвичай повільний, а тимчасові відкати — це нормально.

Під час тренувань по можливості уникайте тривалих відлучок. Щоразу, коли собака панікує на самоті, страх може посилюватися. Заповнити ці проміжки допоможуть догситер, сусід, якому ви довіряєте, денний пансіон для собак або можливість брати собаку із собою.

Працюйте із сигналами відходу. Візьміть ключі або вдягніть пальто, а потім знову сядьте. Часто повторюйте це протягом дня, доки ці дії не перестануть викликати хвилювання.

Тренуйте дуже короткі відлучки. Вийдіть за двері на кілька секунд і поверніться, перш ніж собака засмутиться. Подовжуйте час поступово і лише тоді, коли собака залишається спокійним. Виходьте й повертайтеся тихо і стримано.

Дайте собаці приємне заняття. Головоломка з кормом або іграшка, наповнена їжею, яку ви даєте лише тоді, коли йдете, може допомогти злегка тривожному собаці пов'язати ваш відхід із чимось приємним. Якщо собака надто засмучений, щоб їсти на самоті, план потрібно сповільнити або залучити фахівця.

Задовольняйте щоденні потреби. Регулярні прогулянки з часом на обнюхування, ігри та короткі тренування дають собаці змогу витратити енергію. Собака, який отримав достатньо фізичного навантаження, може легше заспокоюватися.

Обережно користуйтеся кліткою. Деякі собаки почуваються в безпеці в клітці, до якої їх привчали м'яко. Інші панікують і можуть травмуватися, намагаючись вибратися. Якщо ваш собака часто дихає, пускає слину або дряпає клітку, кращим вибором може бути кімната, відгороджена захисними ворітцями.

Що погіршує ситуацію

Покарання, як правило, посилює проблеми, пов'язані з розлукою. Гризіння і справляння потреби в домі — це ознаки дистресу. Собаки роблять це не назло й не через неслухняність. Собака, якого сварять за шкоду, заподіяну кілька годин тому, не може пов'язати сварку з гризінням і може ще більше тривожитися через ваше повернення. Прив'язувати до собаки погризений предмет, заклеювати йому рот скотчем або залишати його в клітці на багато годин теж шкідливо.

Завести другого собаку — ненадійне рішення. Багато собак із тривогою розлуки прив'язані до конкретної людини, і ще одна тварина в домі може не полегшити цей дистрес.

Гризіння з інших причин

Якщо ваш собака гризе речі й тоді, коли ви вдома, причиною імовірніше є зміна зубів, нудьга або звичка. Цуценята гризуть найбільше, поки в них прорізуються постійні зуби, і цей етап зазвичай закінчується приблизно до шести місяців. Собаки на дієті з обмеженою калорійністю можуть гризти предмети, які пахнуть їжею. Собаки, які отримують замало фізичного та розумового навантаження, часто гризуть речі, щоб чимось себе зайняти.

Здебільшого тут допомагає правильна організація побуту. Приберіть взуття, кабелі та дитячі іграшки так, щоб собака не міг до них дістатися. Запропонуйте кілька безпечних іграшок для гризіння й чергуйте їх кожні кілька днів, щоб вони не набридали. Наглядайте за собакою, коли він вільно пересувається будинком, і замінюйте все, чого йому не можна, на те, що можна гризти. Деяким собакам допомагає засіб із гірким смаком, яким протягом кількох тижнів щодня обприскують меблі. Коли ви не можете наглядати, безпечна для собаки кімната або клітка на обмежений час убезпечать і собаку, і ваш дім. Їстівні жувальні ласощі найкраще давати під наглядом.

Для собак, яких щойно взяли додому

Собакам, які змінили дім або перебували в притулку, частіше буває важко залишатися на самоті. Порятунок, дорога й нова родина — це багато змін одночасно. У Paw Squadron після кожного порятунку насамперед — ветеринар і купання, а перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп. Проте щоб освоїтися в новому домі, все одно потрібен час.

Якщо ви щойно взяли собаку додому, сплануйте перші тижні так, щоб відлучки були короткими й подовжувалися поступово, а не залишайте собаку самого на цілий робочий день одразу. Стежте за ознаками, описаними вище, за можливості знімайте собаку на відео і якомога раніше поговоріть із ветеринаром, якщо помітите ознаки дистресу. Багатьом собакам стає краще завдяки терпінню й сталому розпорядку. Більше про адопцію читайте на сторінці поширених запитань або надішліть запит на адопцію.