Лімфома в котів: ознаки, діагностика та лікування

Що таке лімфома

Лімфома — це рак лімфоцитів, тобто лейкоцитів, які є частиною імунної системи. Лімфоцити циркулюють у крові та лімфатичних судинах і накопичуються в лімфатичних вузлах, селезінці, слизовій оболонці кишківника та інших тканинах. Саме тому лімфома може уражати один орган або кілька одночасно.

У котів найчастіше уражається травний тракт. На кишкову лімфому припадає приблизно від 50 до 70 відсотків випадків. Інші форми уражають грудну порожнину (так звана медіастинальна лімфома), нирки, носову порожнину, лімфатичні вузли, печінку й селезінку, очі, шкіру або головний і спинний мозок.

Ветеринари також класифікують лімфому за ступенем злоякісності. Лімфома низького ступеня злоякісності, або дрібноклітинна, росте повільно і найчастіше трапляється в кишківнику літніх котів. Лімфома високого ступеня злоякісності, або великоклітинна, росте швидко і потребує якнайшвидшого лікування. Від ступеня залежать і план лікування, і прогноз.

Чому на неї хворіють деякі коти

Більшість котів із лімфомою — літні, на момент діагностики їм часто від 10 до 12 років, але хвороба може виникнути в будь-якому віці. Лімфома грудної порожнини здебільшого уражає молодших котів, часто віком близько п'яти років.

Вірус лейкемії котів (FeLV) — найвідоміший чинник ризику. Згідно з європейськими настановами щодо хвороб котів, у котів із FeLV ймовірність розвитку лімфоми приблизно в 60 разів вища, ніж у котів без нього, а розвивається вона приблизно в одного з чотирьох котів зі стійкою інфекцією FeLV. Лімфома, пов'язана з FeLV, здебільшого уражає молодших котів і часто виникає в грудній порожнині. Коти з вірусом імунодефіциту котів (FIV) також частіше хворіють на рак. Лімфому, пов'язану з FeLV, тепер виявляють рідше, ніж раніше, найімовірніше тому, що більше котів тестують і вакцинують. Сьогодні ветеринари найчастіше бачать кишкову форму.

Регулярний вплив тютюнового диму пов'язують із вищим ризиком кишкової лімфоми. У багатьох котів із лімфомою тести на обидва віруси негативні, і в таких котів зазвичай не вдається знайти якоїсь однієї причини.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Ознаки залежать від того, де розташований рак. Кишкова лімфома часто починається поступово і може скидатися на тривалий розлад травлення. Ось зміни, які власники помічають найчастіше.

• Втрата ваги, іноді попри те, що кіт і далі їсть
• Блювання або діарея, що постійно повертаються
• Кіт їсть менше або відходить від їжі після кількох шматочків
• Млявість, кіт більше спить або частіше ховається
• Часте або утруднене дихання — при лімфомі грудної порожнини
• Кіт п'є і мочиться більше, ніж зазвичай, — при лімфомі нирок
• Виділення з носа, чхання або шумне дихання — при лімфомі носової порожнини
• Тверді, збільшені лімфатичні вузли, наприклад під щелепою
• Хитка хода, слабкість або судоми — при лімфомі нервової системи

Багато з цих ознак трапляються й при поширеніших проблемах, як-от запальна хвороба кишківника або хвороба нирок. Щоб їх розрізнити, ветеринарові потрібні аналізи. Поступова втрата ваги в літнього кота — привід для ветеринарного огляду, навіть якщо в усьому іншому кіт здається здоровим.

Коли це невідкладний стан

Лімфома грудної порожнини може утруднювати дихання, і стан може швидко погіршитися. Негайно відвезіть кота до ветеринара або у ветклініку невідкладної допомоги, якщо він дихає з відкритим ротом, часто дихає в стані спокою або дихає із зусиллям. Те саме стосується колапсу, судомного нападу чи блювання кілька разів за день.

Кота, який протягом доби майже нічого не їв або не їв зовсім, також слід незабаром показати ветеринарові. У котів, які залишаються без їжі, може розвинутися серйозна хвороба печінки — ліпідоз (жирова дистрофія печінки), а коти із зайвою вагою мають вищий ризик. Найкраще зателефонувати ветеринарові того ж дня й запитати, коли привезти кота.

Як ветеринари встановлюють діагноз

Ветеринар починає з повного огляду: пальпує живіт, перевіряючи, чи немає потовщення кишківника або збільшених лімфатичних вузлів, і прослуховує грудну клітку. Аналізи крові та сечі показують, як працюють органи, і допомагають виключити інші хвороби. Зазвичай ветеринар водночас перевіряє кота на FeLV і FIV. Рентгенографія та ультразвукове дослідження допомагають виявити збільшені лімфатичні вузли, потовщення кишківника, рідину або новоутворення.

Щоб підтвердити лімфому, ветеринарові потрібен зразок клітин або тканини. Тонкоголкова аспірація — це швидка процедура, під час якої клітини беруть тонкою голкою. Якщо вона не дає чіткої відповіді, роблять біопсію: під анестезією беруть невеликий шматочок тканини за допомогою ендоскопа або під час операції. Біопсія також показує, дрібноклітинна це лімфома чи великоклітинна.

Зразки тканини найважливіші при ураженні кишківника. Лімфома низького ступеня злоякісності та запальна хвороба кишківника можуть мати дуже схожий вигляд, і щоб їх розрізнити, зазвичай потрібна біопсія. Додаткові обстеження, які називають стадіюванням, показують, наскільки поширився рак. Ваш ветеринар може направити вас до ветеринарного онколога — ветеринара, який спеціалізується на онкологічних захворюваннях.

Лікування та прогноз

Лікування залежить від типу, ступеня злоякісності й розташування лімфоми, а також від загального стану здоров'я кота. Мета — ремісія: ознаки зникають, рак більше не виявляється під час планових обстежень, а кіт їсть і почувається добре.

Кишкову лімфому низького ступеня злоякісності зазвичай лікують удома стероїдом і хіміотерапевтичним препаратом у таблетках. Більшість котів добре реагують на лікування. За наявними даними, ремісії досягають приблизно від 70 до понад 90 відсотків котів, і багато котів живуть два роки або довше.

Лімфому високого ступеня злоякісності зазвичай лікують за однією з кількох схем ін'єкційної хіміотерапії, яку проводять у ветклініці протягом періоду від кількох тижнів до кількох місяців. Результати дуже залежать від форми лімфоми. Якщо в кота настає ремісія, вона часто триває від кількох місяців приблизно до року. У котів із FeLV результати, як правило, гірші. Променева терапія може бути дуже ефективною при лімфомі носової порожнини. При поодинокому новоутворенні в кишківнику іноді поєднують операцію з хіміотерапією.

Якщо хіміотерапія неможлива, сам лише стероїд може на деякий час полегшити ознаки й покращити якість життя, часто на період від двох до чотирьох місяців. Це захід для полегшення стану, який не лікує сам рак.

Коти зазвичай переносять хіміотерапію краще, ніж люди. Випадіння шерсті трапляється рідко, а побічні ефекти, як-от блювання чи поганий апетит, з'являються лише приблизно в одного кота з десяти. Хіміотерапія також може знижувати рівень лейкоцитів, тому під час повторних оглядів роблять аналізи крові. Якщо з'являться побічні ефекти, ветеринар може скоригувати план лікування; він також пояснить, як безпечно поводитися з ліками та наповнювачем лотка вдома. Регулярні повторні огляди також допомагають рано помітити повернення раку.

Інші домашні тварини та люди

Сама лімфома не заразна. Кіт із лімфомою не може передати рак іншим котам, собакам чи людям.

А от пов'язані з нею віруси передаються між котами. FeLV передається через тісний контакт, як-от взаємне вилизування, рани від укусів, спільні миски для корму й лотки. Кішка-мати також може передати його кошенятам. FIV поширюється переважно через рани від укусів. Немає доказів того, що будь-який із цих вірусів інфікує людей. Якщо ваш кіт із лімфомою має позитивний тест на FeLV або FIV, запитайте ветеринара, як захистити інших котів у домі.

Як знизити ризик

Ці кроки знижують ризик, хоча жоден із них не запобігає всім випадкам.

• Перевіряйте кожного нового кота на FeLV і FIV, перш ніж він познайомиться з іншими вашими котами. Дуже недавня інфекція спершу може не виявитися, тому ветеринар може запропонувати повторний тест через кілька тижнів.
• Запитайте ветеринара про вакцину проти FeLV. Її рекомендують для кошенят і дорослих котів із ризиком контакту з вірусом, наприклад тих, які виходять надвір.
• Оберігайте кота від тютюнового диму.
• Тримайте кота в приміщенні або наглядайте за ним, коли він надворі, щоб зменшити кількість бійок і ран від укусів.
• Записуйтеся на регулярні ветеринарні огляди й запитайте ветеринара, як часто слід показувати літнього кота. Зважування кота під час кожного візиту допомагає рано помітити поступову втрату ваги.

Тестування важливе для котів, яких щойно взяли додому. За даними європейських настанов щодо хвороб котів, частка котів із FeLV становить менше 1 відсотка в Північній і Західній Європі та сягає приблизно 9 відсотків у деяких частинах Південної Європи. У Paw Squadron кожна тварина перед адопцією проходить огляд, лікування, вакцинацію й отримує мікрочіп. Зберігайте ветеринарні документи кота та візьміть їх на перший візит до свого ветеринара, щоб він бачив, які аналізи вже зроблено. Якщо у вас є запитання про кота, якого ви хотіли б узяти додому, надішліть запит на адопцію або прочитайте інші посібники в PawPedia.