Шишки та ґулі в собак: коли варто хвилюватися

Найпоширеніші ґулі в собак

Ось ґулі, які власники знаходять найчастіше. Лише аналіз може підтвердити, яка саме з них у вашого собаки.

• Ліпоми — це м'які жирові ґулі під шкірою, одна з найпоширеніших доброякісних пухлин у собак. Найчастіше їх виявляють у літніх собак із зайвою вагою, часто на грудях, боках і у верхній частині лап, і більшість із них вільно рухаються під шкірою.
• Гістіоцитоми — це невеликі опуклі, часто безволосі рожеві або червоні горбики, зазвичай у собак, молодших за три з половиною роки. Вони найчастіше з'являються на голові, вухах і лапах, і більшість із них зникає самостійно протягом двох-трьох місяців.
• Шкірні кісти утворюються з волосяних фолікулів. Вони можуть містити сіру, коричневу або жовту сирнисту масу і можуть розриватися.
• Бородавки (папіломи) спричиняє вірус. У молодих собак може з'явитися одразу кілька, часто на губах і в ротовій порожнині.
• Аденоми сальних залоз — це нарости, що утворюються із залоз, які виробляють шкірне сало; часто їх буває кілька одразу, і в літніх собак вони поширені на голові. Вони доброякісні, але можуть подразнюватися або інфікуватися.
• Гігроми — це м'які безболісні припухлості, заповнені рідиною, на ліктях великих собак, які лежать на твердій підлозі.
• Мастоцитоми (пухлини з тучних клітин) — найпоширеніша злоякісна пухлина шкіри в собак. До порід із підвищеним ризиком належать боксери, мопси, бостон-тер'єри та золотисті ретривери.
• Пухлини молочної залози — це ґулі вздовж сосків у самок собак. Близько половини всіх пухлин у самок собак — пухлини молочної залози, і трохи менше ніж половина з них — рак.

Огляду й обмацування недостатньо

М'яка ґуля, яка рухається під шкірою, часто є просто жировою тканиною. Проте це лише приблизний орієнтир. Мастоцитома може виглядати й промацуватися точнісінько як ліпома. Крім того, мастоцитоми можуть збільшуватися й зменшуватися з дня на день, тож може здаватися, що вони то з'являються, то зникають. Деякі саркоми м'яких тканин утворюють тонку псевдокапсулу, через яку на дотик здаються охайними й чітко окресленими, хоча насправді проростають у навколишні тканини. Навіть ветеринарні онкологи кажуть, що не можуть визначити, що це за ґуля, лише оглянувши чи промацавши її.

Деякі ознаки викликають більше занепокоєння. Серед них — швидкий ріст, щільна ґуля, яка ніби зрощена з тканинами під нею, а також виразкована чи кровоточива поверхня. Має значення й розташування. Злоякісні меланоми здебільшого з'являються на губах, у ротовій порожнині та в кігтьових ложах. Пухлина в кігтьовому ложі може мати вигляд набряклого пальця або інфекції кігтя, яка не минає. Плоскоклітинна карцинома пов'язана з перебуванням на сонці й часто з'являється на нижній частині живота в собак із білою шкірою та короткою шерстю, як-от у далматинців, бультер'єрів, собак типу пітбуль і біглів.

Коли звертатися до ветеринара

Багато ветеринарних онкологів дотримуються простого правила. Якщо ґуля завбільшки з горошину або більша і тримається вже місяць, вони рекомендують дослідити її за допомогою голки або біопсії. Варто записатися на прийом раніше, якщо ви помітите щось із наведеного нижче.

• Нова ґуля в собаки середнього чи старшого віку
• Ґуля, яка росте, змінює форму чи колір або стала іншою на дотик
• Щільна ґуля, яка не рухається під шкірою
• Будь-яка ґуля в ротовій порожнині, на пальці чи біля кігтя
• Будь-яка ґуля вздовж сосків у самки
• Ранка чи кровоточиве місце, яке не загоюється
• Ґуля, яку собака постійно лиже, чухає або гризе

Перед візитом запишіть, де розташована ґуля і коли ви її виявили. Якщо виміряти її або сфотографувати поруч із монетою, вам і ветеринарові буде легше побачити, чи змінюється вона з часом.

Коли це невідкладний стан

Більшість ґуль може зачекати до планового прийому. Деякі ситуації потребують допомоги того самого дня. Зверніться до ветеринара або у ветклініку невідкладної допомоги, якщо ґуля сильно кровоточить чи раптом набрякає й червоніє або якщо собака блює, перестає їсти, здається слабким чи має чорні, дьогтеподібні або криваві випорожнення. Якщо мастоцитому потривожити, вона може вивільняти гістамін та інші речовини, а це може призвести до виразок шлунка й кровотечі. Ґуля, яка з'являється швидко, гаряча й болюча на дотик, може бути інфекцією, яка також потребує уваги без зволікань.

Як ветеринари обстежують ґулю

Зазвичай першим кроком є тонкоголкова аспірація. Ветеринар вводить у ґулю тонку голку, набирає трохи клітин і розглядає їх під мікроскопом або відправляє в лабораторію. Це проста процедура, яку виконують під час звичайного візиту, і вона часто дає відповідь. Ветеринарні довідники рекомендують це дослідження перед операцією. Воно може вберегти багатьох собак від операції з приводу нешкідливої ґулі та допомагає ветеринарові спланувати правильну операцію, якщо ґуля не є нешкідливою.

Іноді голкою не вдається набрати достатньо клітин або результат неоднозначний. Тоді ветеринар може запропонувати біопсію: беруть невеликий шматочок тканини, зазвичай під седацією або анестезією. Біопсія також дає змогу визначити ступінь злоякісності пухлини, який показує, наскільки агресивною вона, ймовірно, буде.

Якщо ґуля виявилася раком, ветеринар може перевірити, чи не поширився він. Для цього можуть взяти зразок голкою з найближчого лімфатичного вузла, зробити рентгенівські знімки грудної клітки та УЗД черевної порожнини. Будь-яку видалену ґулю слід відправити в лабораторію для повного дослідження, навіть якщо вона здавалася нешкідливою.

Як лікують ґулі

Лікування залежить від того, що це за ґуля. За багатьма доброякісними ґулями можна просто спостерігати. Гістіоцитома часто зникає сама собою, а невелику ліпому, яка не росте й не турбує собаку, можна не чіпати. Проте ветеринар може запропонувати видалити доброякісну ґулю, якщо вона стає великою, інфікується або заважає рухатися.

Хірургічне видалення — основний метод лікування більшості пухлин шкіри. У разі злоякісних пухлин, як-от мастоцитом і сарком м'яких тканин, хірург видаляє ґулю разом із широким краєм здорової тканини. Саме перша операція дає найкращі шанси видалити пухлину повністю, і це одна з причин, чому важливо встановити діагноз до операції. Деяким собакам також потрібна променева терапія або хіміотерапія, особливо якщо пухлина має високий ступінь злоякісності або її не вдалося видалити повністю. Ветеринар або ветеринарний онколог може пояснити, які варіанти підходять вашому собаці і на який результат можна очікувати.

Після операції лабораторний висновок покаже, що це була за ґуля і чи її видалили повністю, а ветеринар може розповісти про подальші контрольні огляди.

Домашні огляди та профілактика

Появі більшості ґуль запобігти неможливо, але їх можна виявити на ранній стадії. Регулярно оглядайте шкіру собаки, наприклад під час вичісування, не забуваючи про губи, ротову порожнину, лапи, кігтьові ложа, пахви й живіт. Кілька кроків також знижують окремі ризики. Стерилізація знижує ризик пухлин молочної залози, і користь найбільша, якщо її зробити до першої тічки. Ветеринар може порадити найкращий час саме для вашого собаки. Собакам зі світлою шкірою та короткою шерстю може бути корисно перебувати в тіні й менше часу проводити під сильним полуденним сонцем: це може допомогти захистити їх від плоскоклітинної карциноми. М'яка підстилка захищає лікті великих собак від гігром. Підтримувати здорову вагу собаки корисно з багатьох причин, до того ж ліпоми частіше трапляються в собак із зайвою вагою.

Ґулю, схожу на кісту, краще не видавлювати, бо її вміст може потрапити в навколишні тканини й спричинити запалення. Також розумно не тиснути на вже діагностовану мастоцитому і не терти її, оскільки від дотиків вона може вивільняти свої хімічні речовини.

Ґулі, які можуть поширюватися

Більшість ґуль не можуть передатися іншим домашнім тваринам чи людям. Головний виняток серед поширених ґуль — бородавки. Вірус передається між собаками через прямий контакт і спільні речі, як-от іграшки, миски та підстилки, і може вразити кількох собак там, де разом живуть молоді собаки. Віруси, що спричиняють бородавки в собак, є видоспецифічними, тому їх не вважають небезпечними для людей чи котів. Бородавки часто з часом зникають самі, проте все одно варто, щоб ветеринар підтвердив, що новоутворення — це саме бородавка.

Ґулі у врятованих собак

Історія врятованих собак часто невідома, а вік визначено приблизно, тоді як ґулі з віком трапляються дедалі частіше. У самки, яку взяли додому вже дорослою, до стерилізації могли бути тічки, тож її ризик пухлин молочної залози може бути вищим, ніж у собаки, стерилізованої до першої тічки. Корисна звичка — обережно промацувати ділянку вздовж її сосків під час догляду за шерстю.

У Paw Squadron після кожного порятунку перші зупинки — ветеринар і купання, а перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп. Проте ґуля може з'явитися будь-коли, тож під час першого візиту до вашого ветеринара варто показати йому все нове, а надалі регулярно проходити огляди.

Із собаками, які шукають дім, можна познайомитися на нашій сторінці «Адопція», а більше порадників про здоров'я ви знайдете в PawPedia.